Нещодавно мати моєї свекрухи померла після довгої боротьби із хворобою. Під час хвороби свекруха вмовила її залишити моєму чоловікові у спадок двокімнатну квартиру у престижному районі міста.

Багато хто цікавився цією нерухомістю через її перспективність для бізнесу, але моя свекруха була тверда у своєму рішенні. Ми були захоплені, коли дізналися про спадок.

Ми жили з дочкою в орендованій квартирі і давно мріяли про власний будинок.

Хоча це було неправильно, але ми почали збирати речі, поки бабуся ще перебувала у лікарні.

Однак моя радість змінилася розчаруванням та розпачом, коли я дізналася, що квартира була оформлена виключно на мого чоловіка.

Ні моя дочка, ні я не мали жодних прав на цю нерухомість, і це було чітко зазначено у документах. Я була глибоко вражена ситуацією.

Я була заміжня за її сином вісім років, народила їй онучку і завжди ставилася до неї як до другої матері, але здавалося, що ми нічого для неї, насправді, не означали.

Коли я нарешті набралася сміливості та обговорила свої почуття з чоловіком, він зізнався, що знав про цю домовленість увесь цей час.

Його виправданням було те, що це давало його матері душевний спокій.

Це одкровення змусило мене відмовитися від участі у ремонті квартири, і я почуваюся відчуженою від власної родини.

Довіра між мною та чоловіком була зруйнована, і я не знаю, що робити далі. Подруга запропонувала звернутися до адвоката, але боюся, що це може ще більше зруйнувати наші стосунки.