Я заміжня, у мене двоє дітей: 7-річний син та 5-річна дочка. Якось ми з чоловіком Василем домовилися, що наші діти проведуть місяць у моїх батьків у селі.

Незважаючи на мої побоювання щодо довгої розлуки, ми виконали план: зібрали речі та купили продукти, перш ніж залишити їх у бабусі з дідусем.

Спершу моя мама казала, що діти погано їдять. На мій подив, я дізналася, що вони вимагають чіпси, солодощі та газовану воду, що і призводить до відсутності інтересу до звичайної їжі.

Я порадила мамі не балувати їх такими закусками. Проте витрати почали зростати.

Через тиждень мама зажадала ще грошей, витративши значну суму на новий одяг для дітей, який вони швидко переросли.

Незважаючи на моє прохання не купувати більше одягу, я все одно перевела їй гроші.

Протягом перебування з онуками мої батьки витрачали гроші на різні речі: атракціони, заміну телефону, що потонув, купівлю скутерів і покриття непередбачених медичних витрат.

Ці витрати викликали напругу між мною та чоловіком, оскільки він сумнівався в тому, що мої батьки розуміють нашу фінансову ситуацію.

Я захищала їх, нагадуючи йому про їхню постійну підтримку та бажання піклуватися

про наших дітей. Через місяць ми забрали дітей, отримавши від моїх батьків продукти та консерви. По дорозі додому я не могла не міркувати про те, як дорого обійшлося їхнє перебування з бабусею та дідусем.

Витрачених грошей запросто вистачило б на скромну сімейну відпустку. За два тижні зателефонувала мама: вона скучила за онуками і попросила привезти їх ще раз.

Але я зараз розриваюсь, розуміючи, що наш бюджет не витримає ще одного такого перебування у селі. І як тепер відмовити так, щоб не засмутити старих людей?

КІНЕЦЬ.