На щастя, у нас із Микитою стосунки не склеїлися. В іншому випадку я могла б багато що розповісти про звички його мами, щодо процесу вручення подарунка.

Ми зустрічалися вісім місяців, винайняли квартиру. Свого у нас нічого не було, все у квартирі належало господині, зокрема посуд та постільна білизна. Ми тільки заселилися, все відмили, розклали одяг. Микиті зателефонувала його мати.

Алла Михайлівна напрошувалася на новосілля найближчими вихідними, їй було цікаво подивитися, на яку халупу Микита проміняв їхню трикімнатну квартиру.

А у нас на вихідні були плани: з’їздити за посудом, та різними дрібницями. Микита попередив матір про заплановану поїздку, сказав, щоб вона почекала з новосіллям доти, доки ми не облаштуємося.

У п’ятницю ввечері Алла Михайлівна, типу, повз нас проходила. З коробкою тарілок! Ось випадково вона опинилася біля нашого будинку, хоча сама жила на протилежному кінці міста!

Ще дощ йшов, тож Микита матір запросив до квартири.

– Це вам!

— Алла Михайлівна урочисто вручила Микиті коробку і додала: — А то у вас зі свого тільки соплі під носом.

І, якщо спочатку зображення тарілок на коробці здалося мені симпатичним, і я готова була від щирого серця сказати, красно дякую, то після цього коментаря, з’явилася огида до цих тарілок.

Ми напоїли Аллу Михайлівну чаєм, всоте вислухали її аргументи на користь нашого проживання в її квартирі. Під тиском, дали обіцянку, що обов’язково запросимо її на новосілля.

Коли мати Микити пішла, навіть сам Микита зітхнув із полегшенням. Другого дня ми добрі чотири години гуляли магазином.

Купили посуд, не лише тарілки, а й столові прилади, сковорідку, пару каструль, ще придбали різну всячину: вазу, серветки, рушники, штори.

Новосілля стало для мене сюрпризом! Неприємним сюрпризом, треба відзначити. Приїхала я додому з роботи без задніх ніг, а там гості за накритим столом на мене чекають.

На столі красувалися тарілки із подарунка Алли Михайлівни. Ми коробку навіть не відчиняли, прибрали у шафу, користувалися тими тарілками, які самі купили.

Саме мати Микити запропонувала йому влаштувати для мене цей чудовий сюрприз. Вона сама все приготувала, накрила стіл.

Микита у мене за спиною зв’язався з моїми батьками, попросив їх мені нічого не казати.

У першу хвилину я подумала, що ми не винайняли квартиру, а стали жити в Алли Михайлівни! Так вона вжилася в роль гостинної господині. Вона не дозволила мені навіть налити чай.

Батьки каверзи не помітили. Вони вирішили подарувати нам гроші, двадцять тисяч гривень. На той момент це була зарплатня тата за місяць. Ми почали відмовлятися, але втрутилася Алла Михайлівна.

– Тут на ліжко з матрацом вистачить. А цей диван, де зараз ви спите, поставте на кухню, раптом гості ночувати залишаться.

Після її слів Микита згріб гроші зі столу, і прибрав їх у кишеню. Мої батьки поїхали раніше. Мати Микити виявила бажання прибрати зі столу, та помити посуд.

Вона послалася на мою втому. Микита відразу почав дбати про матір:
– Ти ж теж втомилася, стільки всього наготувала.

У результаті я, та Микита прибирав зі столу, мила посуд. Хоча мені це новосілля задарма не здалося. Я тупо хотіла спати!

Я мила тарілки так: натирала губкою із засобом і складала в стовпчик, щоб потім сполоснути. І цей мокрий, слизький стовпчик впав на підлогу. Як,- не знаю!

Розбилася всього пара тарілок, інші падіння пережили. Алла Михайлівна одразу примчала на кухню і влаштувала вселенський плач: її подарункові погрожували!

Наступного дня Микита після роботи зателефонував мені й сказав, що вони з матір’ю в магазині вибирають нам ліжко.

Знайшов хороше, з класним матрацом, але воно дорожче за двадцять тисяч, тому його мати дарує нам ще один подарунок — додає на ліжко!

Я була, м’яко кажучи, дуже здивована! Напередодні так утомилася, що взагалі про гроші забула. Чесно кажучи, думала, що ми з Микитою виберемо ліжко. Мені навіть на думку не могло спасти, що ліжко він вибиратиме з матір’ю.

Додому він приїхав сам. Задоволений, як слон:
– Все купили, сплатили, за кілька днів привезуть.

Я легенько обурилася, чому він узяв із собою матір, а не мене. Гроші мої батьки подарували, тож я мала повне право брати участь у виборі.

– Добре, що мама була. Вона грошей додала, — Микита ще ширше посміхнувся.

Наступного разу я побачила Аллу Михайлівну того ж дня, коли нам привезли ліжко. Поки Микита його збирав, свекруха всіляко язвила і давала нам напуття:

– Дивіться, акуратно, не зламайте. Справа молода, тіла молоді, сама такою була, — і пальчиком мені погрозила, голосно сміючись.

Алла Михайлівна перша випробувала наше ліжко. Завалилася, покачалася, поплескала рукою по матрацу, сказала чергову нісенітницю:

– Володійте, молодь! Не дякуйте! Я потім онукам розповідатиму, що, завдяки бабусиному подарунку вони з’явилися!

А потім був мій день народження, на який я отримала від свекрухи пакетик з косметикою з мораллю, та образами:
– Треба фарбуватися, а то ти, як міль бліда!

Не буде Алла Михайлівна розповідати онукам, що вони з’явилися завдяки її подарунку! Після розриву стосунків із Микитою, я забрала ліжко із собою.

Звісно, повернувши Аллі Михайлівні ті півтори тисячі, які вона додала. Навіть подумати страшно, що і яким чином, вона ще подарувала б мені!

До неї навіть не дійшло, що вона приклала руку до нашого розлучення! Вона була скрізь! А чоловік їй потакав!

Ну ось, тепер нехай насолоджуються один одним! А мені такий мамій ні до чого! Як вважаєте, я правильно вчинила?

КІНЕЦЬ.