Я б ніколи не повірила, що моя дочка зв’яжеться з одруженим. Але Олену я добре знаю. Вона ж мені й розказала, що Татя до її шефа приходить вже у відкриту. Я слізно почала доньку просити, щоб одумалася, а Таня мені знаєте, що сказала? Що готова навіть тому Сергію дитинку подарувати, лиш би той від дружини пішов до неї. – Може з іншими він шури-мури по пів року крутив, та з такою, як я він – на все життя!

Ми з чоловіком намагалися виховати порядну доньку, і довгий час я вважала, що Таня такою і є.

Навчання в школі, і згодом в університеті, було хорошим, ніколи не чула скарг ні від вчителів, ні від викладачів.

Коли Таня здобувала першу освіту, то було їй не до хлопців, а тепер вона вже закінчує другу, тож вже і я її почала підштовхувати шукати пару. Донька мене заспокоїла і сказала, що вже має хлопця. Навіть привела на знайомство свого коханого.

Любомир молодий, гарний хлопець, побачивши його я заспокоїлася, і як то кажуть, віддала доньку в надійні руки.

Довгий час я не лізла в їхні відносини, але якось сусідка Марина бачила, що доньку привозила дорога автівка, потім доходили до мене слухи, ніби Тетянка стала прогулювати університет.

Різне бувало, але як тільки я намагалася м’яко розпитувати доньку про навчання чи про ще щось, то вона казала, що все добре. Тоді я просто відступила з розпитуванням і намагалася про це не думати.

Аж ось на днях прийшла до мене подруга Олена, вона вже багато років працює в бухгалтерії. Якось за чашкою чаю подруга запитала, чому це я дозволяю своїй доньці зустрічатися з її начальником.

Керівник Олени, Сергій Миколайович старший чоловік та при грошах, хоч і має сім’ю та всі добре знають, що він наставляє “роги” дружині і часто заводить шури-мури то на пів року, то на рік, але все не серйозно.

Я запитала Олену чи точно вона впевнена в своїх словах і та сказала, що не одноразово бачила мою доньку і керівника разом, іноді дівчина навіть заходила до Сергія Миколайовича в “екстравагантному” вбранні і вони разом кудись їхали. Після почутого я вирішила розпитати все доньку, але цього разу бути наполегливіше.

Спочатку донька відпиралася, але потім зізналася і впевнено сказала, що з нею Сергій Миколайович інший і він точно кине свою дружину і дітей, але згодом. Як я не намагалася пояснити, що той чоловік так всім каже, і що на чужому горі щастя не побудуєш, але Таня мене не слухала.

“Ти його не знаєш, я вірю Сергію і хоч заради інших він не кинув дружину, я зроблю все, щоб зі мною це відбудеться. Якщо треба навіть подарую йому дитинку”

Ох і наївна. І що мені робити? Як вберегти доньку від великої помилки і моря сліз? Що б ви порадили мені зробити?

Джерело