Вже з перших років життя він мріяв про момент, коли стане повнолітнім, щоб змінити своє ім’я. Адже батько довго не думаючи назвав сина…

На отримання паспорта з передчуттям очікують багато молодих людей. Для декого це символ того, що вони вже дорослі. Подумаєш! Не сумнівний статус, який надається цим документом, цікавив його, а лише можливість змінити нарешті своє ім’я та поставити жирну крапку на своїй проблемі.

«Дмитро Семенович Ковтун» прочитав він і вийшов із паспортного столу з почуттям глибокого задоволення. Все! Скінчилися його стра ждання, вже тепер життя його має налагодитися.

Він позбувся ненависного імені Акакій. Назвав так його батько. Жодні вмовляння і навіть сkандали, які влаштовувала мама, за підтримки бабусі, не змогли переконати батька відмовитись від свого рішення. І ось чому. Ще до народження сина Семен Петрович вирішив скласти своє родове дерево.

Відомостей, отриманих від старших родичів йому виявилося недостатньо, і він продовжив пошуки своїх витоків в архівах і на широких просторах інтернету. В результаті накопав, що походить від купецького роду, дуже багатого та впливового. Предки Семена були не рівньою йому.

Та й батько з дідом нічим особливим похвастатися не могли. Семену навіть стало nрикро, що вони так здрібніли. Треба було зрозуміти, чому це сталося. І його «наукові дослідження» привели до висновку, що вся міць роду була втра чена, коли синів у сім’ї перестали називати Акакіями.

Ви думаєте, це смішно? Тільки синові Семена Петровича було не до сміху. Адже з чотирьох років він став об’єктом глузувань однолітків. Не треба володіти буйною фантазією, щоб зрозуміти, яке прізвисько причепилося до хлопчика з перших днів у дитячому садку.

Вже тоді він просив батьків поміняти йому ім’я, але батько все ще чекав на диво. У школі ситуація була ще гірша. Від постійного стресу у дитини почалися проблеми зі здоров’ям, батько лише знизував плечима і переконував сина бути сильнішим і вищим за всякі дурниці.

«Те, що не вбиває нас, робить нас сильнішим!» – любив говорити він. – «Може в цьому і полягає таємниця сили наших предків, що вони з дитинства стикалися з тими ж проблемами, що й у тебе. Але вони не занепали духом і тобі треба працювати над собою».

Якщо людину дражнять через слабкість, вона може накачати свої м’язи і дати відсіч, якщо через тупість — вона може старанно працювати і працею домогтися того, що іншим дається легко. Але хлопчика дражнили через ім’я і як із цим боротися він не знав. Точніше, знав, але зробити це зумів лише сьогодні.

КІНЕЦЬ.