Зараз у мене таке враження складається, ніби весь мій світ перевернувся. Все про що я мріяла і до чого прагнула залишилося лише в мріях і я лише тепер зрозуміла, що вони нездійсненні і від мене нічого не залежить.

Ми з чоловіком маємо одну дитину, обоє жили і розвивалися заради сина. Ми з ним робили все, щоб майбутнє нашої дитини було щасливим і яскравим.

Я мріяла, що він приведе в наш дім невісточку, вона мені буде за донечку рідну, а потім у нас будуть онуки та ми заживемо щасливо усі, я їх підтримуватиму і допомагатиму, але тепер розумію, що я нікому не потрібна і це лише ілюзії якісь. Як же мені важко тепер сприймати реальність.

Єдиний мій син Роман в 28 років вирішив одружитися. Раніше я завжди думала, що він не так швидко знайде собі дружину. Він у мене дуже перебірливий в усьому та вимогливий навіть до найдрібніших деталей.

З огляду на те, що він завжди шукав собі ідеальну дружину, я і не мріяла навіть, що незабаром він приведе невістку в наш дім, а буде ще довго шукати і перебирати.

Та я помилилася. По суті, мій єдиний син дуже сильно змінився. Якось швидко подорослішав та став кожен день десь затримуватися. Перші місяці Роман тримав у великому секреті те, що у нього є дівчина. Але це ще не все. Наш син вирішив познайомити мене зі своєю обраницею.

Якось ввечері, Роман запросив мене з чоловіком в кафе і навіть не повідомив причину нашої зустрічі в настільки дивному для мене місці. Він був не один, а з молодою вродливою дівчиною. Можу відзначити, що вона була дійсно витончена та інтелігентна. Звали її Оленою.

Час якось дуже швидко минув. І ось ця дівчина вже три місяці є дружиною мого сина. Хотілося б відзначити, що Олена щиро вважає себе повноцінною господинею в моєму власному домі. Мені не приємно. Оскільки у неї є певні правила в сім’ї, я повинна її слухати.

Ось тепер молодь пішла, ми собі такого ніколи не могли дозволити у свій час, я б ніколи й подумати не могла колись, що маю командувати батьками свого чоловіка.

Так ось, її мої сніданки та вечері, які я готую для всіх, зовсім не влаштовують, але готувати вона теж сама не хоче. Я маю їм робити вівсянку з бананами, ківі і сухофруктами.

Крім того, ще вранці я маю здійснювати вологе прибирання в квартирі та бути сучасною жінкою: гарно одягатися, робити зачіски і поміняти свій гардероб. Олена говорить, що ті речі, які я ношу, навіть бабусі в селі не одягнули б ніколи.

Як би там не було, але чого я вже точно не бажаю, так це сперечатися з дружиною свого сина і псувати їх сімейні відносини, а тим паче, наші родинні.

Мені зовсім не потрібно, щоб мій син мав ще якісь проблеми через мене. Але при цьому мені не дуже хочеться, щоб у моєму будинку мною командувала зовсім чужа мені людина, видаючи якісь накази зовсім без поваги до мене.

Я звикла, що у нас з Романом свої правила в сім’ї вже багато років. І мені важко з цим миритися. Я розумію у нього тепер дружина, вона його близька людина тепер, але квартира ж то моя, вони живуть у мене.

Не хочу розглядати варіант – жити окремо від сина з Оленою, я завжди мріяла, що ми будемо жити родиною. Та й не зможу я просити їх покинути моє житло і платити багато грошей за дах над головою чужим людям, шкода їх дуже. Квартира у нас велика, у них окрема світла і затишна кімната.

Може поговорити з Оленою, сказати їй, що не хочу, щоб мною командували? Можливо, так краще буде?

До речі, у моєї невістки з її матір’ю дуже добрі стосунки. Та й Романа мого, теща любить, але чомусь від мене відштовхуються вони всі.

Нещодавно сваха приїжджала до нас в гості, я сама запросила її. Так Олена, навіть не соромлячись своєї рідної матері, командувала мною весь вечір. Вказувала що мені робити, де сидіти, що я повинна приготувати на стіл, яку сорочку прасувати своєму синові. Ну, це занадто вже!

А її мама спокійно так слухала, ні єдиного слова не сказала, не дорікнула доньці своїй за її повчання дорослій чужій людині, в якої вона живе. У них в сім’ї, напевно, так заведено, зі старшими розмовляти саме в командному тоні.

Синові моєму бучу теж не дуже подобається така поведінка його дружини, але він не хоче з нею сперечатися, і я таки розумію його.

Я розумію, що зараз дружина для нього важливіша, ніж я, адже така сімейна реальність. Він кохає її сильніше, ніж мене. А раніше було зовсім все по-іншому в нашій сім’ї. Як же бути мені, щоб в першу чергу не образити свого власного сина, адже він моя дитина?

Як мені зараз вчинити, щоб поставити невістку на місце і не посперечалися ми при цьому, щоб вона не образилася, щоб гірше не було?

Джерело