Вже минуло 20 років, як я вийшла заміж за Гната. Зараз нашому сину і донці 18 і 12 років. А мій коханий чоловік три рки тому полинув на хмаринку.

Та почну трохи здалеку. Ще коли ми з Гнатом тільки ми побралися, його мама Антоніна Петрівна зажадала, щоб мій чоловік віддав їй ключі від її квартири і виписався, бо до нашого шлюбу вони жили разом.

Чоловік жив у мене, хоча свого часу все зробив, щоб вони з мамою приватизували квартиру. А за фактом вона залишила його ні з чим.

Все наше сімейне життя Антоніна Петрівна постійно наполягала і вимагала, щоб ми їй допомагали у всьому і перетягувала на себе увагу Гната. Мені це не подобалося, між нами постійно виникали конфлікти. І у якийсь момент ми перестали спілкуватися.

Мої батьки купили нам квартиру, у всьому допомагали.

Так ми прожили 17 років, свекруха не зробила жодної спроби для примирення. Ми пробували, Антоніна Петрівна – ні.

На прощання до до свого сина вона не прийшла. Я тоді залишилася з двома дітьми 9 і 15 років і мені було дуже не легко. Та дякувати були поруч мої родичі, які мені допомогли. І я справилася.

І ось настали дні теперішні. Два роки тому я виїхала з дітьми у Францію. У нас своє життя вже тут. Спілкуюся іноді із сестрою чоловіка, яка теж закордоном і з матір’ю майже не спілкується.

Свекруха залишилася одна в результаті, заслабла вже. І тут – не повірите! – у мене прокинулася до неї  жалість.

Я навіть сказала сестрі чоловіка, що можливо відвідаю Антоніну Петрівну, коли буду в Україні, привезу продукти і взагалі прийду з донькою, бо вона зовсім сама.

А зовиця взяла і розповіла про це одразу матері. І зараз колишня свекруха взяла мій номер у дочки і постійно, щодня мені пише і дзвонить.

Не візьму трубку – пише, що чекала. У мене тепер з’явився новий обов’язок звітувати перед свекрухою, якої не було в нашому житті 20 років!

Діти її не знають, чоловік не дочекався примирення. І навіщо я взагалі сказала, що хочу відвідати її? Я мала на увазі, що приїду і зайду один раз, ну можна ще зі святами вітати іноді. Але ж не більше!

Ну, ось це все власне, що я хотіла розповісти тут. Колишня свекруха записалася до мене у близькі люди, прямо рідні ми і дорогі наче одне одному. Внучку чекає у гості, купила подарунок за  5000 гривень.

А я тепер немов не у своїй тарілці і не знаю, як це все розрулити, бо не хочу з нею спілкуватися на постійній основі.

Розумієте, виходить так, що я все життя жила, виховувала дітей, яких вона навіть особливо не знала і не виявляла особливого бажання знати.

І тут вона виникає, дякувати зовиці, і тепер виходить так, що я ще й маю перед Антоніною Петрівною якісь обов’язки. Що може порадити, як мені викрутитися? Якраз через тиждень збираємося з дочкою в Україну.

Джерело