Ми з чоловіком вже двадцять сім років одружені. Він все життя пропрацював у пожежній службі, досяг кар’єрного росту.

А познайомились ми на весіллі наших спільних знайомих. Моя подруга виходила заміж за його друга. Нас вони взяли дружками. Так і відбулась наша перша зустріч, яка переросла у стосунки. Згодом він запропонував мені стати його дружиною.

Після весілля ми отримали службову квартиру. Чоловік постійно був на роботі, а я займалась домашніми клопотами та няньчила дітей. Мене все влаштовувало. У вихідні їздили до родичів, чи зустрічались з друзями.

Коли діти підросли й почали ходити до школи, я влаштувалась на роботу, де й пропрацювала вісім років. Але ходила туди лише б не сидіти вдома. Потреби в грошах ми не мали, чоловік достатньо заробляв. Згодом діти повиростали, поїхали здобувати вищу освіту в інші міста.

Чоловік постійно казав, що планує вийти на пенсію у п’ятдесят. Всі думали, що він жартує. Але я про це чула від нього ще замолоду. І ось йому виповнилось п’ятдесят, ми покликали гостей, щоб відсвяткувати ювілей.

Там чоловік знову повторив свій намір. Ніхто не сприйняв це серйозно, але вже наступного ранку той пішов і звільнився. Дотримав слова.

Вже майже рік він на пенсії, і це самий жахливий період мого життя. Ми тепер постійно разом і я вже втомилась від його буркотіння та поганого настрою. Ми ввесь час сваримось, він чіпляється до всяких дрібниць й не упустить нагоди зробити мені зауваження.

А тепер ще й почав грати у комп’ютерні ігри. Влітку хоча б на риболовлю їздить чи на вулиці щось порає, а коли холодно постійно сидить вдома.

Він же звик завжди бути при ділі, а зараз не знає куди себе приткнути. Я навіть шукала для нього якийсь підробіток, аби тільки здихатись його хоч на кілька годин. Мені набридли його постійні докори.

То телевізор гучно увімкнула, то голосно розмовляю телефоном. Тепер його навіть моє в’язання дратує. А коли сам грає за комп’ютером, то навіть сусіди чують, як він програв.

Ще трохи і я з’їду з глузду. Розлучення не варіант. Але що робити, щоб покращити атмосферу в домі?

КІНЕЦЬ.