Не можу змиритися з тим, що невістка ображає мого сина. Синові 32 роки. Нещодавно одружився, дітей поки немає. Скромний, домашній, заїкається небагато, тому з дівчатами йому завжди було складно порозумітися.

Працює програмістом та спілкується в основному з колегами.

Я вже думала, що не дочекаюся ні невістки, ні онуків, а тут така несподівана новина.

Щоправда, дружина на шість років старша, зате зі своїм житлом. Відпустила я сина з легкою душею, думала, що вона подбає про нього, як слід.

Але згодом помітила, що син відмовляється до мене приїжджати.

А в нас був договір, що раз на тиждень він приходитиме мене провідувати.

Зрозумійте правильно, це не егоїзм з мого боку, просто він стільки років жив зі мною, і мені непросто від нього відразу відвикнути.

Але один раз я помітила, що в нього губа розбита, вдруге на щоці була садна.

Якось з’ясувала, що невістка, мало не так, розпускає руки.

Я була в шоці. У нас у сім’ї голос ніхто ніколи не підвищував, не кажучи вже про те, щоб битися чи принижувати одне одного.

Намагалася з нею поговорити, але розмови не вийшло. Вона одразу дала зрозуміти, що це не моя справа. Тоді запропонувала синові переїхати додому назад, каже, що самі без мене розберуться.

Увесь час її захищає. Де вона тільки взялася на його голову та на мою голову! Я тепер місця собі не знаходжу. Дуже шкода сина.

КІНЕЦЬ.