– Ой, Наталю, а ти візьмеш мене з собою, будь ласка?

Пряме питання свекрухи застало жінку зненацька.

Вони зрідка спілкувалися між собою, та й усі контакти невістки зі свекрухою були скорочені до коротких фраз “доброго ранку”.

– Я можу за вами заїхати, звісно, якщо це так необхідно, – сухо відповіла Наталя, вирішивши, що відмовляти свекрусі прямо вже зовсім якось незручно.

– О котрій годині мені на тебе чекати?

– О третій я чекатиму біля вашого під’їзду, – невістка закінчила розмову і відразу поклала телефон.

Наступного дня Наталя у обіцяний час під’їхала до будинку Надії Сергіївни.

Однак вона чекала п’ять хвилин, десять, а мати чоловіка все ніяк не виходила.

Дмитро передзвонив дружині за кілька хвилин і повідомив, що мама не може знайти гаманця.

– Хай уже йде так, як є, – обурено пробурчала дружина.

– Я сама їй все оплачу, потім поверне.

Через п’ять хвилин із під’їзду, одягаючись ще на ходу, вибігла гано вдягнена, з зачіскою та макіяжем свекруха.

Вона підбігла до машини та сіла всередину, декілька разів вибачаючись перед невісткою за те, що змусила її чекати.

– Нічого такого не сталося, – люб’язно відповіла Наталя, і машина рушила з місця.

Усю поїздку до супермаркету, яка зайняла близько 10 хвилин, Надія Сергіївна вибачалася і вибачалася.

Невістка ледь утримувалася від того, щоб не зробити зауваження, щоб вона вже замовкла.

У супермаркету Наталя відразу видихнула. Жінки покинули машину та увійшли в середину.

Невістка взяла великий візок, щоб набрати більше продуктів, а Надія Сергіївна просто ходила з порожніми руками.

– Складайте все, що буде вам до вподоби, у мій візок, – запропонувала невістка матері, щоб прискорити процес.

Надія Сергіївна погодилася, і вони обоє почали заповнювати візок необхідними товарами.

У магазині панувала звичайна метушня: покупці всі поспішали, касири працювали у прискореному темпі, а полиці були заповнені різноманітними продуктами, від яких розбігалися очі.

Надія Сергіївна вибирала продукти з особливою ретельністю, перевіряючи терміни придатності та порівнюючи ціни на все.

Наталя ж, навпаки, діяла швидко та впевнено, додаючи товари до кошика без довгих роздумів.

Коли вони підійшли обоє до каси, Наталя дістала гаманець та почала оплачувати усі зроблені покупки.

– Наталко, ти за мене заплатиш сьогодні, будь ласка? – Надія Сергіївна вирішила нагадати про дану обіцянку.

– Так, звичайно, мамо, не турбуйтеся про це, – сказала невістка і посміхнулася.

– Дякую тобі, люба.

Наталя Сергіївна знала, що Наталя працює багато і заробляє непогано, але все одно відчула себе ніяково, приймаючи таку щедрість від дружини сина.

– Дякую, – ще раз вдячно промовила вона.

Наталя лише махнула рукою, ніби це було звичайною собі справою. Після оплати жінки завантажили пакети в багажник машини та відразу обоє вирушили додому.

Минуло кілька днів від цієї поїздки, і Надія Сергіївна про це.

За кілька днів, увечері, коли мати вже збиралася лягати спати, пролунав телефонний дзвінок.

Висвітилося ім’я Наталі.

– Здрастуйте, – почала невістка, але її тон був незвичайним – холодним та офіційним. – У мене є до вас одне прохання.

Мати насторожилася, відчувши недобре.

– Так, звичайно, допоможу, чим зможу! Що трапилося? Розповідай швидше.

– Пам’ятаєте, як я сплатила ваші покупки нещодавно в супермаркеті? – продовжила невістка.

– Що? – перепитала Надія Сергіївна, сподіваючись, що неправильно зрозуміла слова невістки.- Ви хочете, щоб я повернула гроші?

– Так, звісно, мамо, – мовила та.

Мати була дуже здивована. Вона не чекала такого повороту подій.

Весь цей час жінка думала, що Наталя оплачувала покупки із своєї щедрості, а тепер з’ясувалося, що це був не подарунок, а своєрідна розстрочка.

– Але, – почала вона, намагаючись підібрати слова.

– Я розумію, що це може здатися вам дивним, але я говорила Дмитрові, що оплачу ваші покупки у борг.

У матері стали вологими очі.

– Добре, – нарешті відповіла вона, намагаючись стримувати тремтіння в голосі.

Наталя назвала суму, яка видалася Надії Сергіївні завеликою.

Вона врешті таки зрозуміла, що доведеться відкласти деякі свої плани та поділитися частиною заощаджень, щоб повернути невістці усі потрачені гроші.

– Дякую, – коротко сказала невістка.

Мати поклала телефон і відчула себе розчарованою. Вона довго сиділа на одному місці, обмірковуючи те, що сталося.

Через годину вона пішла до сусідки та попросила ту переказати гроші невістці. Увечері того ж дня мати отримала повідомлення від Наталі: “Дякую. Гроші прийшли.”

Надія зітхнула і відчула, як її ставлення до невістки різко змінилося.

Одного вечора, коли жінка готувала вечерю, до неї заїхав син Дмитро.

– Мамо, тут така ситуація сталася. Я про супермаркет. Тоді я забув тобі сказати, що дружина сплатить покупки в борг, тому сталося це непорозуміння, – почав він, сідаючи за стіл. – Сподіваюся, ти на нас не образилася за це?

Мати поглянула на сина, намагаючись приховати свої справжні почуття.

– Ні-ні, все гаразд, сину, – відповіла вона, намагаючись говорити спокійно. – Я просто виконала її прохання.

Дмитро кивнув, але погляд матері говорив багато про що. Він знав, що мати намагалася змовчати, але розумів, що ситуація її зачепила.

– Мамо, я хочу, щоб ти знала: я не схвалюю дій Наталі, – продовжив Дмитро. – Це було неправильно з її боку – просити в тебе гроші за ті невеличкі покупки, які вона сама запропонувала сплатити.

Надія відчула полегшення від того, що син поділяє її думку.

Вона завжди сподівалася на його підтримку, і тепер це підтвердження додало їй сили та надії на краще.

– Дякую, синку, – сказала жінка, трохи посміхнувшись.

Минуло ще якийсь час, і Надія вирішила поговорити з Наталею прямо, бо ця ситуація залишила у неї осад на душі.

Вона розуміла, що мовчання лише посилює ситуацію, і вирішила з’ясувати, що саме змусило невістку попросити гроші.

Вони зустрілись у кафе, обравши тихий куточок, де ніхто не міг їх почути. Надія собі замовила чай, а Наталя – каву.

– Наталю, я хотіла б обговорити ситуацію з грошима, – почала свекруха, намагаючись говорити спокійно. – Мене цікавить, чому ти попросила у мене повернення коштів?

Наталя подивилася на Марію свекруху, і її обличчя стало серйозним, як ніколи.

– Тому що я не збиралася вам їх дарувати, – відповіла невістка.

– Чому одразу не сказала мені про це? – Запитала мати. – Навіщо було вдавати, що оплата покупок – це акт доброти?

– Я й не вдавала. Усі питання до Дмитра, який забув вам сказати про те, що доведеться повернути гроші за покупки, – холодно відповіла невістка. – Я взагалі не розумію, навіщо ви мене покликали?

– Так, звісно, не варто було, вибач, – кивнула свекруха і, вставши з-за столика, пішла геть.

Відтоді минуло кілька місяців. Надія Сергіївна намагалася уникати зустрічей із невісткою.

Вона продовжувала займатися своїми справами, але щоразу, коли стикалася з Наталею, відчувала незручність та дистанцію. Дмитро теж це помітив і вирішив поговорити з матір’ю.

– Мамо, ти все ще хвилюєшся за той випадок, з приводу тих грошей? Давай я поверну їх тобі, щоб ти не хвилювалася більше?

– Ні, ні, синку, все вірно, – відмовилась вона. – Це я сама чомусь, вирішила, що невістка зробила мені подарунок. Даремно. Тільки гірше зробила усім.

Кілька разів, бажаючи налагодити стосунки, Наталя пропонувала свекрусі з’їздити разом до супермаркету.

Однак та постійно відмовлялася і відразу припиняла розмову, показуючи, що спілкуватися з невісткою більше не хоче.

Але чи вірно зробила мати, коли образилася? Чи дійсно невістка мала б оплатити її покупки в ситуації, що склалася?

Джерело