Нас в сім’ї четверо — я, мама, тато і менший брат. Ми живемо в чотирьох кімнатній квартирі. Незабаром я планую вийти заміж та переїхати з батьківського дому.

Моїх бабусь з дідусями немає понад шість років. Квартири їхні ми просто здавали в оренду, обидві рахувались у власності тата. Тільки ця квартира, в якій проживаємо, була мамина, бо купувала вона її сама, за допомоги батьків ще до одруження.

Оскільки молодій сім’ї потребувалось житло, одну з квартир мали звільнити від квартирантів і віддати мені. Коли я попросила переписати квартиру на себе, батько був категорично проти. Все повторював:

-Ви молоді, твій ще не геть чоловік візьме одружиться з тобою, а потім відсудить все, що маєш. Бач, в нашій країні так повелось, все, що в шлюбі нажили — ділиться порівну. А ти дурна, візьмеш та просто так віддаси.

До слова, тато мене любив не так сильно, як меншого брата. Напевно, мав в планах на нього ті дві квартирки та переписати.

-Тим паче — продовжив — тобі дістанеться ця величезна квартира після нашої з мамою сmerтi.

Мама категорично не підтримувала думку тата і відразу це озвучила.

-Новій сім’ї потрібно своє житло. Вони мають на це право, а ми маємо допомогти в починаннях. Тим паче коли є така можливість! Батьки сварились ще деякий час.

Батько грозився що подасть на розлучення, якщо вона віддасть квартиру мені.

Попри всі погрози, мама того ж дня завітала до нотаріуса та оформила всі документи на мене та брата. Здавалося, це стало принциповою справою. батьки ще довго сперечались між собою, батько говорив що перепише іншу квартиру на себе, або сина.

— Так і має бути! У нас дві спільні дитини, яким ми маємо все давати порівну! Чи, можливо, ти все собі захапати хотів?! Твоя жадібність колись тебе погубить, дорогий чоловіченьку!

Не довго чекаючи, мама вирішила самостійно зайнятись документами на все майно, що має. Одна квартира дісталась мені, інша братові.

З житла, де ми зараз проживаємо, тато був виписаний, і написано право власності на двох дітей. Документи ставали дійсними відразу після підписання.

Ввечері, коли мама все розповіла татові, той сказав, що подає до суду і відбере половину свого по праву, а далі як захоче, перепише на дітей.

Судовий позов був відхилений, оскільки всі документи абсолютно законні. Мама, звісно ж, не пробачила тату його скупість і жадобу до грошей.

Вигнала з нашого життя. Моє весілля мало стати радісною новиною, а стало причиною для сварок та показало, хто насправді готовий віддати все для своєї родини.

КІНЕЦЬ.