З юних років всі в родині знали, що Катерина була дуже вмілою домогосподаркою. Ніхто не знав, звідки у неї такі ресурси, але дівчина постійно готувала і забиралася. Загалом, вона ні хвилини не сиділа без діла. Тому, коли вона виросла і Роман запропонував їй вийти за нього заміж, всі навколо могли тільки позаздрити хлопцеві. Та й сама Катя була щаслива, тому що вона його дуже любила.

Спочатку сімейне життя було хорошим. Катя сиділа вдома і приводила все в порядок. Вона хотіла, щоб все було ідеально, і щоб її чоловік не пошkодував про те, що взяв її за дружину. Сам чоловік постійно пропадав на роботі, заробляючи гроші, поки дружина вдома крутилася як білка в колесі.

Роман приходив увечері, а вдома все було чисто, і на столі стояла свіжоприготована вечеря. Вони прожили так більше двох років. В один день Катерина заговорила про дітей: — Рома, я думаю, нам слід почати думати про те, щоб завести дитину. Ми живемо разом вже довгий час. Але Рома наполягав: — Нам ще потрібно жити для себе, вчитися брати на себе відповідальність.

Катерина не до кінця зрозуміла, що він мав на увазі, але смиренно погодилася з цим. Якось мамі Каті стало недобре, і її дочка вирішила переночувати у неї, щоб вночі не сталося нічого поганого. Роман не заперечував, відвіз кохану до тещі, а сам відправився додому.

Коли матері стало краще, вона відправила Катерину додому: — Поруч зі мною залишатися нічого.

Ти можеш йти додому. Було вже досить пізно, тому дівчина не стала дзвонити чоловікові. «Він спить перед початком робочого тижня. Навіщо його будити?»- подумала вона. Коли вона прийшла додому, то почула якісь дивні голоси з кімнати.

Вона навшпиньки підійшла до дверей, і звідти долинув чоловічий голос: — Будь ласка, просто не думай про це. Вона настільки дурна, що не бачить далі свого носа. У нас все ще немає нічого спільного, і я ще не хочу розлучатися, тому що мені так комфортно. Вважай вона особиста безkоштовна хатня робітниця. Де ще ти можеш таку знайти?

Гарячі сльо зи потекли з очей Катерини. Потім вона зайшла до кімнати і подивилася в безсоромні очі Романа. Не було ніяких слів. Вона мовчки почала збирати свої речі.

— Що ти робиш, Катя? Давай, давай поговоримо про це, — спробував зупинити її Роман, але було занадто пізно. А наступного дня Катя подала на роз лучення.

— Я довіряла тобі, Романе. Як ти міг так зробити зі мною? — сказала Катерина, гірко nлачучи, — ти знав, як сильно я любила тебе, і ти використовував мене. Роман не знав, що сказати. Він знав, що допустив помилку, але було занадто пізно її виправляти.

— Мені шкода, Катя. Я не хотів заподіяти тобі біль, — сказав Роман, — я знаю, що був неправий, але хіба ми не можемо з цим розібратися без розлучення?

— Ні, Романе. Я більше не можу тобі довіряти, — твердо відповіла Катерина, — ти розбив моє серце, і я так легко тебе не пробачу. І з цими словами Катерина вийшла з дому, залишивши Романа наодинці з його жа лем.