Я ніколи не приділяла особливої ​​уваги зовнішності. Худоба від природи дозволяла не обмежувати себе в їжі, а косметикою я і користуватися до своїх тридцяти років не навчилася. Перед роботою наносила тональний засіб, туш та фарбувала брови.

Зачіску робила також тільки на вихід. У вихідний день взагалі ходила з простим “хвостиком”, у тонких джинсах та простій футболці. Коли я вийшла заміж за Ігора, то була вражена зовнішнім виглядом жінок у його сім’ї.

Свекрусі було вже за 70, але виглядала вона чудово. На губах завжди була помада, нігті акуратно вкриті прозорим лаком, очі нафарбовані. Гостей вона зустрічала на підборах і в ошатній сукні, навіть якщо це просто ми з Ігорем заїжджали до неї на чай.

– Заздрю ​​я вам, молодим. Прокинулася, і вже гарна! – з усмішкою казала мені Анна Гаврилівна.

– А я вами захоплююсь. От би мені так навчитися доглядати за собою! – відповідала я їй. Втім, захоплення моє не було надто щирим. Я точно не хотіла стільки уваги приділяти косметиці та зовнішньому лоску.

Зі свекрухою ми порозумілися. Якщо їй і не подобався мій підхід, вона тримала свої думки при собі. А ось із сестрою Ігора було важче.

Світлані було 35, 12 років у шлюбі, двоє дітей. Виглядала вона завжди так, ніби збирається на вихід до пафосного ресторану. Що й казати, жінка ефектна.

Але найдивовижніше, що вона наводила красу не тільки на вихід. Вдома вона теж виглядала на всі сто. Світлана часто хвалилася новим халатиком або спідньою білизною. У цьому я їй теж програвала. Її довге волосся завжди було ідеально причесане – то закручене в шикарні локони.

– Мене Влад без макіяжу навіть не бачив – з гордістю сказала Світлана, коли ми секретничали на тему особистого життя.

– Як це? – здивувалася я. Я навіть уявити не могла собі такого дива. Це означає – спати нафарбованою?

– Просто я встаю на годину раніше за чоловіка. Цього достатньо, щоб нафарбуватись, приготувати гарний сніданок, – відповіла Світлана. По її голосу було зрозуміло, що вона вважає такий режим нормою життя.

– Ох ні, зі мною таке точно не прокотить. Я багато працюю, втомлююся, і краще зайву годину посплю. І головне, заради чого? Щоб очі нафарбувати та подати чай дієздатній людині? – Розмірковувала я.

Світлана знизала плечима. Зрозуміло, що вона не схвалює мій підхід.

– А ось не завадило б тобі взяти це на замітку. Чоловіки таке цінують. Адже за кілька років спільного життя дружина стає нецікавою.

– Але якщо вже стала нецікавою, то й старатися нема чого.

– А ось і ні. Чому зникає інтерес? Та тому, що дружини розслабляються. На роботу вбираються і фарбуються, а при чоловікові залишаються в бігуді. А ще вчорашній борщ на вечерю замість вишуканого сніданку! От і шукають вони красу в чужих ліжках! – підсумувала Світлана.

Я, звичайно, знала, що жінки в сім’ї чоловіка схиблені на красі, але щоб настільки… Додому я йшла в задумі. Але все ж таки вирішила, що якщо чоловік якось покохає іншу, то до неї йому і доріжка. А утримувати його від зради ранніми сніданками та кучерями я точно не стану.

Минуло кілька місяців. Я з головою поринула в роботу. До того ж, ми з чоловіком злітали у чудову подорож. А за кілька днів після повернення з відпустки, у телефоні спрацювало оповіщення. Це прийшло нагадування про те, що завтра у Свєти день народження.

– Ігоре! Завтра у твоєї сестри день народження. Вона нічого не казала? – запитала я у чоловіка.

– Тут така справа, Світлана не відзначатиме. Вона має великі неприємності, вона тимчасово живе у мами, — зніяковіло відповів Ігор.

– Боже мій, що трапилося? Щось із дітьми? З чоловіком? – занепокоїлася я.

– Та ні, з дітьми все гаразд. А ось чоловік покинув її через іншу жінку, – поділився зі мною Ігор.

Я почала потихеньку розпитувати чоловіка, як же так вийшло. Адже Світлана так намагалася бути ідеальною дружиною. І всі ці млинці, сирнички вранці і шикарний макіяж і зачіска до моменту пробудження коханого – невже все це повз?

– Так задовбала вона Влада своїми чайними церемоніями. Я ж розмовляв із ним. Йому б з нею в ліжку повалятися – ні, вона вранці мчить кудись на кухню, потім фарбується півгодини. Хоче піцу замовити, а то й просто каву з автомата на роботі випити – так ні, дружина вимагає застілля, мовляв я ж накрила, снідай! – обурено розповідав Ігор.

– Невже все так серйозно і вони не зійдуться? – тихо запитала я. Мені було дуже шкода Світлану.

Ігор заперечливо похитав головою. Виявляється, він знав нову пасію Влада.

– Там таке дівчисько, яке чоловікові навіть чайний пакетик у чашку не покладе. Влад закоханий у неї по вуха! – сказав мені чоловік і засміявся.

Оце такі й справи. А я вкотре переконалася, що все роблю правильно.

КІНЕЦЬ.