Бабуся Олеся поспішала все встигнути, адже сьогодні у них з дідом золоте весілля. Так що згадала жінка, як вона збиралася виходити заміж, але за іншого. Проте доля розпорядилася, як завжди, по-своєму. Батько Олесі був впливовою людиною. Мати і сестра працювали педагогами.

Навчалася Олеся добре, на вихідні завжди приїжджала додому, щоб допомогти. На четвертому курсі Олеся стала рідше навідуватися в село.

В селі почали ходити чутки, що дівчина знайшла собі нареченого. Олеся почала думати про заміжжя. На вихідних вдома вона повідомила приємну новину.

Але наречений Андрій не дуже зрадів перспективі їхати в село. Про будинок дівчина і не згадувала. Але нареченого часто смикала з питань весілля.

— Давайте, через два тижні, як іспит здамо, – неохоче буркнув Андрій. Олеся щасливо посміхнулася. Все село прийшло допомогти підготуватися до весілля. Вже і гості зійшлися, а Андрія все немає. Тоді біля воріт зупинилася машина, і з неї вийшов незнайомий чоловік.

— Андрій — мій син. Ніякого весілля не буде, — заявив незнайомець, навіть не привітавшись. Олеся плакала, батьки дуже соромилися. А люди переглядалися, так і потихеньку почали втікати з двору.

— А Олесю давно любить наш сусід, так чому б не заручитися? — мовив батько. Сусід — тихий, спокійний хлопець ніяких дівчат не мав. Все відбувалося, як у тумані. Півроку Олеся майже не розмовляла зі своїм так званим чоловіком. Але з Матвієм їй було спокійно.

Через два роки у Олесі з Матвієм народився первісток. Якось, будучи у справах в центрі, Олеся випадково зустріла Андрія. Він вибачився за той випадок. Сама Олеся давно відпустила образи.

КІНЕЦЬ.