Минуло 10 років з дня закінчення нашої школи, тому ми всім класом зібралися, щоб це відсвяткувати. Не прийшла лише новенька Ніла, але ніхто на це особливої уваги не звернув, бо з нею ніхто не товаришував, швидше всі глузували й знущалися. Ми раптово про це заговорили, як двері відкрилися й увійшла та сама «страшненька й дурненька новенька»…

Спочатку я її не впізнав, як і інші однокласники. Вона була повною протилежністю колишньої себе. Впевнена, красива, весела й постійно усміхнена дівчина завоювала серце кожного хлопця у залі (деякі з них, поки не бачили дружини, навіть, намагалися дізнатися її номер телефону). А через кілька годин до святкування приєднався її чоловік.

Ніла перейшла до нас у 6 класі й, хоч навчалась з нами 3 роки, ми продовжували її називати новенькою. Причиною переходу в іншу школу стало те, що колишні однокласники з неї знущалися. Як розповідала нам класна керівничка, що останньою краплею стало те, що вони її побили так, що на ній живого місця не було, тому вона просила нас бути з нею добрими.

Попри прохання нашої класної керівнички ніхто не став «няньчитися» з новенькою. Якщо дівчата просто з нею інколи говорили й особливо не товаришували, то хлопці вирішили, що глузувати з неї буде приємно. Тим паче вона не могла захистити себе, адже була дуже закомплексованою.

На будь-які жарти й вигадки хлопців вона реагувала мовчанням. Складалось враження, що у попередній школі вона пройшла щось таке, чого наші хлопці ніколи «не переплюнуть». Дівчата, які спочатку були добрими до неї, припинили з нею спілкуватися, бо боялися, що хлопці почнуть жартувати так само і з них.

Через 3 роки постійних жартів й дурних фраз про її зовнішній вигляд, вона вступила у коледж в інше місто і ми її більше не бачили.

Спочатку зустрічі однокласників ми навіть не помітили, що її ніде не має і лише, коли одна з однокласниць раптом запитала: «А де наша дилда Ніла?» ми всі почали її шукати очима.

– Та вона напевно досі зі своїми комплексами бореться!

– Ой, ні, може, нарешті до дерматолога записалась, щоб прищі її вилікував!

Згодом, ми знову забули про неї й продовжили розмовляти, як на свято завітала та сама «закомплексована новенька». Перш за все, мене вразила її впевнена хода й щира посмішка, а після я вже помітив, як вона прокачала своє тіло, відростила волосся й вилікувала всі проблеми зі шкірою.

Було видно, що всі однокласниці дивилися на неї з заздрістю, бо жодна з них не виглядала так молодо й щасливо. Хлопці ж навпаки не могли відвести погляд від Ніли й намагалися завоювати її, але вони лише мило посміхалась на всі компліменти.

Минуло кілька годин, як до святкування приєднався її красивий й успішний чоловік. Він трохи поспілкувався з нами, посміявся й вони поїхали додому.

Після того, як вони пішли, то єдине про що ми могли розмовляти – це те, що ми були дурними дітьми, які за комплексами не могли помітити, яка добра, щира й мила дівчинка з нами вчилась!

Ну, але Ніла нам всім змогла показати, якими дурними ми були й добряче натерти ніс кожному.

КІНЕЦЬ.