Всі навколо вважали, що Ліда та Степан просто народ жені один для одного. Але через деякий час чоловіка ніби підмінили.

 

Ліда була у нестямі від радості, коли вийшла заміж за Степана. Вони були молоді і наївні, і їхня любов і щастя не знали кордонів. Обидва вони працювали вчителями в одній школі після закінчення інституту. Ліда була вчителькою англійської, а Степан викладав фізику.

У них була маленька затишна квартирка в районному центрі, а Ліда була творчою натурою, здатною перетворити будь-що на витвір мистецтва, тоді як у Степана були золоті руки.

Їхні батьки були в захваті від того, що їхні діти знайшли один одного, і після більш ніж річного знайомства вони одружилися. Почалося сімейне життя, і вони були готові згорнути один за одним гори.

У них народилося двоє синів, Андрій та Сергій, які теж були щасливі та здорові. Сім’я процвітала з кожним днем.

Однак через 15 років Степан почав часто влаштовувати посиденьки з друзями, використовуючи будь-який привід, щоб щось відсвяткувати. Ліда переймалася його поведінкою, але Степан нікого й нічого не хотів слухати.

Він почав приходити на роботу в поганому стані, від нього завжди пахло, і директор школи попередив Ліду, що якщо Степан не змінить своєї поведінки, їм доведеться його звільнити.

Так і сталося: Степана звільнили з роботи. З того часу він почав проводити більше часу з іншою жінкою – Вірою. Степан продав машину і кинув Ліду, дітей, сказавши, що знайшов справжнє щастя з Вірою. Ліда була спустошена і спантеличена, не розуміючи, як їй жити далі.

Вона звинувачувала себе, думаючи, що недостатньо добре про все дбала, але колишня свекруха заспокоювала її, що Степан сам винен у тому, що трапилося. Колеги Ліди зі школи підтримували її, і зрештою вона пішла далі по життю. Сини не підтримували стосунків зі своїм батьком.

За кілька років Степан втомився від Віри і звернувся по допомогу до Ліди, попросивши почати все спочатку. Однак Ліда відмовилася, заявивши, що вона й так щаслива без нього. Ліда справді навчилася щасливо жити без Степана, заповнюючи порожнечу, яку він залишив, цікавими заняттями, людьми та любов’ю своїх дітей.

КІНЕЦЬ.