Я зі своїм чоловіком всього в житті домоглася сама. Ми коли разом жити стали, то взяли квартиру в іпотеку, самі накопичили на перший внесок, нам ніхто не допомагав. Так в цій квартирі практично ремонту ніякого не було, голі бетонні стіни, санвузол потрібно було міняти. І тут з’ясувалося, що я вагітна.

Ну нічого не залишалося робити, довелося виховувати дитину в таких умовах. Добре потім друзі чоловіка стали трохи допомагати, і коли дитині виповнилося два роки, ми змогли закінчити ремонт.

А ось з моїм братом Андрієм все інакше. Він молодший за мене на 10 років, і батьки все готові зробити для нього. Він нещодавно одружився, так мої батьки повністю оплатили весілля.

Мені було дуже прикро, тому що моє весілля довелося зробити дуже скромно, ми просто розписалися в ЗАГС-і і посиділи вдома своєю сім’єю. У нас навіть не було грошей відсвяткувати таку подію в ресторані.

А ось для Андрія все було зроблено на вищому рівні. Мене таке ставлення батьків вразило, але далі — гірше. Тому що батько віддав свою стару машину Андрію, тому що у нього тепер сім’я, потрібна своя машина. Але щоб краще зрозуміти «старою» машиною тато називав свій 4-х річний джип.

Сам собі купив іншу машину, але Андрій був щасливий. Хоча у нас вже є дитина, а машину ми так і не можемо собі дозволити. Але останнє, що вивело мене з себе — це квартира.

Наречена Андрія повідомила, що чекає дитину. Мої батьки стали метушитися з приводу житла, тому що дитинка повинна в своєму будинку народитися.

А до цього Андрій з дружиною знімали квартиру. Батьки придумали просто геніальний хід, вони бабусю переселили до себе в квартиру, а молодих відправили жити в квартиру бабусі. Коли я запитала у батьків, чому Андрію все, а мені нічого, вони відповіли: — Та ти сама допомоги не просила.

КІНЕЦЬ.