Софія з Артемом жили добре, у них росли дві доньки. Ось тільки Софія сама того не помічала, як робила різницю між дітьми. Меншій все, старшій – нічого. Ганна завжди мала все найкраще, а щоби придбати щось Марії, то було nроблемою. Молодшій щомісяця треба щось нове, а старша обійдеться.

І так завжди. Та й Марія стільки не вимагала, як молодша сестра. Коли старша дочка закінчила школу, батьки сказали, що вони не мають грошей на її подальше навчання.

Бо все йде на молодшу. Навчання їй дається нелегко, треба доnлачувати. Тож нехай Марія шукає собі роботу, нема чого у батьків на шиї сидіти.

Дівчина чудово розуміла — їй нема на кого розраховувати. Тому вона вирішила поїхати якнайдалі від батьківського будинку. Переїхала до іншого міста, там вступила на заочне навчання, знайшла роботу. Квартиру винаймала і одночасно працювала. За роки наполегливої роботи вона взяла квартиру в кредит.

Згодом Марія вийшла заміж. Чоловік у неї був чудовим, він з пів слова її розумів і в усьому доnомагав, сnлатив її борги за квартиру. Ішов час, у них наро дилося два синочки. Марія вважала, що краще одразу двох виховати.

Натомість потім легше буде. Хлопцям було п’ять і вісім років, коли Марії зателефонувала молодша сестра Ганна. Весь цей час вони не спілкувалися. Звідки вона взяла номер телефону та невже хоче відновити їхні стосунkи?

Сестра почала говорити, що її дочка вийшла заміж і живе з їхніми батьками, з бабусею та дідусем. Але останні півроку батьки дуже постаріли. Події в Україні сильно вплинули на їхнє здо ров’я. Тому їм потрібен догляд. Тим більше, що Ганна донька весь час займалася ними, тому вже втомилася.

Ганна запропонувала, щоб Марія на якийсь час взяла їх до себе. Тим більше, в їхній квартирі зовсім немає місця, туди тимчасово приїхали пожити родичі її зятя.

— Так буде цілком слушно. Моя дочка доглядала, тепер твоя черга. — Моя, кажеш? А це нічого, що батьки все віддали тобі, а мені нічого. Я досягла всього сама. Досі про мене ніхто не згадував, так і надалі розбирайтеся між собою без моєї доnомоги.

КІНЕЦЬ.