Мені 26 років. Два роки тому я вирішив отримати ступінь магістра та вступив до магістратури. Там я познайомився із Анастасією. Не можу сказати, що в нас було кохання з першого погляду, але ми точно з першої зустрічі порозумілися, спочатку просто потоваришували, а потім зрозуміли, що між нами може бути і щось більше.

Я знаю, що зараз у хлопців не модно бути емоційним, але я досить емоційна людина. У ці відносини я поринув повністю. Але влітку нам довелося роз’їхатися.

Я повернувся до свого міста, а вона до свого міста. Ми не бачилися три місяці, але весь цей час підтримували зв’язок. Я часу марно не втрачав, у мене була мета. Ми з Настею хотіли з’їхатися, і я багато працював, щоб накопичити rроші та здійснити нашу мрію. До початку вересня я мав потрібну суму, і я почав шукати квартиру.

Пошуки зайняли у мене тиждень, але я знайшов те, що хотів. У понеділок десятого вересня ми перенесли речі до квартири, Настя приготувала вечерю, потім я допоміг їй прибрати.

Ми тієї ночі спали обійнявшись. Наступного ранку я пішов на роботу, повернувся о четвертій вечора і виявив Настю із зібраними валізами. -Коль, ти мене пробач, але я тебе розлюбила. Її слова відгукнулися тупим бо лем у rрудях, але я намагався зберігати спокій та незворушність.

-І коли це почалося? -Місяць тому… -І чому ти мовчала стільки часу? Настя непевно знизала плечима, а потім запанувала тиша на кілька хвилин. -Ну я піду, так? І вона пішла! І я залишився один у квартирі, яка мала стати для нас сімейним гніздечком.

КІНЕЦЬ.