З Петею ми зустрічаємося вже давно. Коли він зрозумів, що в нас досить серйозні стосунки і він переконався у моїх почуттях, то запропонував переїхати до нього жити.

Я погодилася. І зараз ми готуємося до весілля, вже успішно пройшло знайомство з батьками. Все було добре до того моменту, як Петро повідомив мені одну особливість.

Він поставив лише одне правило, яке у нас у сім’ї буде: -Ніякого сімейного бюджету.

-Як це так? А як ми грошима розпоряджатися будемо? -Дуже просто. За комуналку та продукти будемо скидатися порівну. А вже за свої розваги та покупки кожен платить сам за себе.

-А якщо ми в кафе підемо чи на день народження до друзів, то як з грошима бути? -Все платитимемо порівну. Мене дуже збентежила така думка.

Я завжди думала, що після весілля у людей створюється щось нове, це сім’я. А в сім’ї як в одного організму все має бути спільне.

Адже зручніше накопичувати сімейний бюджет, ніж постійно займатися розподілом.

Тим більше, це зараз я працюю і можу собі дозволити купити гарну сукню, яку просто випадково побачу в магазині. У мене дорога косметика, і я звикла до такої якості.

А що, коли я народжу і піду в декрет? Адже тоді грошей у мене не буде, і як я утримуватиму себе три роки, поки дитина виросте? Я не розумію Петю у цьому плані.

Я порадилася зі своїми подругами, у них після такого очі на лоба вилізли. Тому що одній хлопець постійно купує дорогі подарунки, другу возить у відпустку власним коштом.

-А тобі твій Петя навіть ціну за гречку пропонує ділити.

-А навіщо тобі взагалі такий чоловік, який навіть нагодувати власним коштом не може? Ось і я зараз задумалася, навіщо мені така людина. Але, з іншого боку, дуже люблю Петю. Може, вдасться переконати його.