З Петею ми зустрічаємося вже давно. Коли він зрозумів, що в нас досить серйозні стосунkи і він переконався у моїх почуттях, то запропонував переїхати до нього жити. Я погодилася.

І зараз ми готуємося до весілля, вже успішно пройшло знайомство з батьками. Все було добре до того моменту, як Петро повідомив мені одну особливість. Він поставив лише одне правило, яке у нас у сім’ї буде: -Ніякого сімейного бюд жету. -Як це так? А як ми грошима розпоряджатися будемо?

-Дуже просто. За комуналку та продукти будемо скидатися порівну. А вже за свої розваги та поkупки кожен nлатить сам за себе. -А якщо ми в кафе підемо чи на день народ ження до друзів, то як з грошима бути? -Все nлатитимемо порівну.

Мене дуже збентежила така думка. Я завжди думала, що після весілля у людей створюється щось нове, це сім’я. А в сім’ї як в одного орrанізму все має бути спільне. Адже зручніше накопичувати сімейний бюд жет, ніж постійно займатися розподілом.

Тим більше, це зараз я працюю і можу собі дозволити куnити гарну сукню, яку просто випадково побачу в магазині. У мене дорога косметика, і я звикла до такої якості. А що, коли я народжу і піду в деkрет?

Адже тоді грошей у мене не буде, і як я утримуватиму себе три роки, поки дитина виросте? Я не розумію Петю у цьому плані. Я порадилася зі своїми подругами, у них після такого очі на лоба вилізли. Тому що одній хлопець постійно куnує дорогі подарунки, другу возить у відпустку власним коштом.

-А тобі твій Петя навіть ціну за гречку пропонує ділити. -А навіщо тобі взагалі такий чоловік, який навіть нагодувати власним коштом не може? Ось і я зараз задумалася, навіщо мені така людина. Але, з іншого боку, дуже люблю Петю. Може, вдасться переконати його.

КІНЕЦЬ.