Довго думала та сумнівалася перед тим, як ділитися цією історією. Але їй Богу, сил я більше не маю, нікому зі знайомих розповісти не можу! Я заміжня вже 10 років, ми з Андрієм виховуємо трьох дітей. Андрій найдбайливіший чоловік на планеті, мрія багатьох жінок.

Він за стільки років ні краплі не змінився, так само шалено любить мене, піклується, ввічливий і уважний. На відміну від багатьох інших чоловіків він не n’є, не nалить і не ходить ліво руч!

Крім усього, він чудовий батько. Коротше кажучи, я витягла щасливий білет і завжди вважала, що мені дуже пощастило.

Все змінилося рік тому, коли до нас у місто приїхав найкращий друг дитинства Андрія. До цього я з Михайлом я не стикалася особисто, але чоловік завжди підтримував зв’язок з ним.

А тут він перебрався працювати до нашого міста і став частим гостем у нашому домі. Мені складно передати емоції, які я відчула під час першої зустрічі.

Серце сильно забилося, стало жарко й незатишно, а він продовжував уважно дивитися. Півроку ми ігнорували наші почуття, тримали дистанцію, але кілька місяців тому Мишко зізнався мені у всьому.

Він підстерігав біля під’їзду, покликав убік і сказав: -Алла, я знаю, що це безумство, я також знаю, що мене тягне до тебе так само сильно, як і тебе до мене. Я більше не можу мовчати.

Тільки тієї миті мені вистачило сміливості зізнатися собі в усьому. Я такого до чоловіка ніколи не відчувала. Вже два місяці минуло, між мною та Мишком не було нічого за межами пристойності.

Він терпляче чекає на моє рішення, дуже благородно і спокійно. А я не знаю, що робити. З одного боку ідеальний чоловік та сімейна ідилія, а з іншого кохання… Що мені робити?

КІНЕЦЬ.