– Ти знову мене без вечері лишила! – обурювався чоловік, стукаючи кришками по порожніх сковорідках. – Сидиш цілими днями у своєму ноутбуці, палець об палець не стукнеш!

– Я, між іншим, у своєму ноутбуці гроші заробляю, щоб ти міг прийти й сам собі та мені вечерю приготувати, якщо я не встигаю.

– Холодильник забитий продуктами – на твою зарплату так не розгуляєшся, а з готового… кожен приготувати може.

– Я орав, як тато Карло, і ще до плити зараз ось так прямо встану?! І… Що ти там сказала про мою зарплату? Не розгуляєшся?

– На чию ж ти все це купуєш? – Він пройшов демонстративно до вікна, піднявши двома пальцями штору – штори нові, покривала…

– Та ці штори коштують саме стільки, скільки ти авансу учора приніс! – Не витримала Лара, піднявшись з-за столу і схрестивши руки на грудях.

– Я лише пару разів на місяць не встигаю приготувати тобі вишукану вечерю, і ти вже претензії висуваєш?! Не подобається щось, знаєш де двері!

– Обсмажити готові відбивні – легко і просто, макарони до них зварити, чи овочі хоча б нарізати… У мене замовлення дуже термінове, всю ніч ще сидіти доведеться, а ти за свою гру засісти поспішаєш. Ще раз посмієш мені чимось дорікнути, нарікай на себе!

– Ще і як посмію! – Не вгамовувався Юрій.

– Думаєш, я не знаю, що ти вдаєш, ніби працюєш?! Насправді завела собі коханця і листуєшся з ним цілими вечорами, ніби із замовником «моменти уточнюєш».

– А поки мене вдома немає, він тут, як пити дати, живе! Ясно! Ось, звідки в тебе і холодильник весь напхом, і шторочки… Плед теж для нього купила шовковий?

Юрій заходився відчиняти дверцята шаф, уважно заглядаючи всередину, ніби намагаючись відшукати якісь докази. Потім широким кроком перетнув вітальню, увірвався до спальні й почав скидати з ліжка постіль.

– Передбачливий який! Що, навіть годинник під подушкою жодного разу не забув? Чи ти все ретельно перевіряєш? Тому і вечерю приготувати не встигла!

– Недарма мама казала, що ти ще себе проявиш! Так ні ж, я, недолугий, тебе-е-е-е вибрав! Краще б з Лількою Масловою одружився, та хоч і страшненька, зате вірна була б!

– А хто тобі зараз заважає?

– Так само підвищеним тоном запитала Лариса, – Вперед і з піснею! Ніхто не тримає.

– Ах, ось ми як заговорили! – Юрій тільки в раж входив від її слів. – Не тримає, кажеш?! Так зрозуміло, що тепер не тримає, тепер сама не знаєш, як позбутися мене, а ось дудки! Нікуди я не піду, і ти зобов’язана вечерю приготувати!

– Я зобов’язана встигнути виконати термінове замовлення! Якщо порушу умови договору, потраплю на гроші! А головне – репутацію підмочу, я її непросто заробила! Хоча тобі таке не зрозуміти! Або негайно вгамуєшся, або…

– Що “або”? – Передражнив Ларису чоловік. – Коханцю пожалієшся? Так, давай, клич його сюди! Поговоримо, чого зволікати!

У цей час у месенджері пролунав вхідний відеодзвінок і Юрій рвонув до ноутбука Лариси, не дозволивши їй отямитися.

– А ось і він! Не витримав? Ну що ж, давай, дай відповідь! А я подивлюся!

– Юро! – суворо подивилася Лара на чоловіка, – це мій замовник! Серйозна людина, і якщо ти влаштуєш шоу, пошкодуєш!

Лариса з дитинства мала здатність до мов, англійської за шкільною програмою їй було мало, і вона ходила додатково до мовної школи, де вчила французьку, німецьку.

Трохи згодом, коли цими мовами володіла вже досконало, вивчила онлайн японську. Після школи вступила до університету на факультет іноземних мов і, звичайно, закінчила з червоним дипломом.

Працювала недовго перекладачем у дипломата одного, якому її рекомендував сам ректор, але після першої спроби перейти рамки дозволеного з боку роботодавця, Лариса швидко зрозуміла, що їй не подобається така діяльність.

Та й передбачалося життя у відрядженнях, а вона була домосідкою, і на той час уже збиралося заміж за Юру, тож не хотілося їхати з дому, залишаючи чоловіка одного.

Лариса розмістила резюме на різних сайтах, але з усього, що пропонували, не могла знайти вакансію, до якої душа б лежала.

Одного разу їй надійшла пропозиція зробити переклад інструкції з японської, і заплатили, в принципі, непогано. Ось тоді Лариса й зрозуміла, що саме час зайнятися цим.

Японських товарів на ринку стає все більше, співпраця з ними розвивається, а от мову знає мало хто. В основному у нас народ намагався опанувати англійську, так що ринок, можна сказати, вільний.

І Лара почала розміщувати оголошення з пропозицією саме цих послуг. Спочатку охочих було небагато, але дохід цілком виправдовував себе і Лара після весілля багато часу приділяла сім’ї.

Юрія все влаштовувало, жили спочатку скромно. Поступово у Лариси ставало все більше замовлень, і вона могла вже дозволити Юрія побалувати.

Сам він і не помітив, що умови їхнього життя покращувалися, все йшло поступово, крихта за крихтою, і він не сумнівався, що є єдиним здобувачем у сім’ї.

Лариса говорила, що працює, що отримує гроші, але її вчила мама не хвалитися перед чоловіком своїми доходами, щоб він міг почувати себе впевнено, і вона плавно обходила цю тему.

Рік тому вона змогла купити квартиру і їм більше не довелося блукати орендованими. Щоправда, купити квартиру, за порадами батьків, та з досвіду знайомих, вирішила в іпотеку.

Оформляти довелося на Юрія, бо робота у нього була офіційна, а ось платила кредит Лара сама. Початковий внесок внесла за мінімумом, термін також обрала найбільший із можливих.

Вона справедливо вирішила, що якщо щось раптом піде не так, квартиру навпіл ділити доведеться, а якщо буде в іпотеці, то і борги.

Лариса вирішила свої зароблені кошти краще поки відкладати, і не в банк, а в «банку», доки не переконається, що з чоловіком відносини ідеальні й вона може йому цілком довіряти.

У квартиру меблі та побутову техніку купувала разом із мамою, гроші переказувала заздалегідь на її карту, тож чеки всі були на її ім’я.

Лара, бувши ще підлітком, чимало чула історій від маминих подруг, як чоловіки чи дружини залишали після розлучення свою другу половинку ні з чим, і вже тоді зробила висновки, що все має бути справедливо.

Чоловіка вона ні в чому не обмежувала – і одяг дорогий купувала для нього, і харчувалися вони дуже навіть добре, і якщо щось йому було потрібно, міг купити без огляду на ціну. Але! Що до серйозних вкладень, тут Лара ставала розважливою.

І ось тепер Лариса переконалася, що не дарма передбачила все і подбала.

Вона стрепенулась, коли Юрій уже вкотре вигукнув:

– Ну чого не відповідаєш? Злякалася? Тоді я відповім!

– Не смій! – крикнула Лара, не впізнавши свого голосу.

Вона поспішила відповісти по відео зв’язку. Чоловік років п’ятдесяти, дуже привабливий, привітав Ларису і забарився, помітивши Юрія, який зупинився за її спиною. Через кілька секунд чоловік кашлянув тихо і сказав:

– Ларисо, я хотів вам показати документ, про який учора говорили, але якщо ви зайняті, можу трохи пізніше зателефонувати.

– Вибачте, Олександре Яковичу, за незручності – зніяковіло відповіла Лариса, – розумію, що це потрібно зробити терміново, але, якщо можна, будь ласка, дайте мені годину.

– Добре, до зв’язку, – кивнув чоловік і скинув виклик.

– Що й потрібно було довести! – Урочисто заплескав у долоні чоловік, – що тепер скажеш? Думав коханець, що ти одна, та помилився. Документи показати хотів по відео! Розумніше навіть і вигадати нічого не зміг!

– Документи показати по відео, тому що не можна таку інформацію пересилати навіть у копіях. Йому потрібен терміновий усний переклад, і без сторонніх очей та вух, але через тебе я підвела людину, тому сховайся в спальні, коли він передзвонить, або на кухні, не нервуй мене!

Але Юрій не збирався здаватись. Він зручно розташувався на дивані, закинувши ногу на ногу, і пильно подивився на дружину.

– Нікуди я не піду!

– Категорично заявив він і додав, – і вечерю мені приготуй!

Лариса більше не змогла тримати себе в руках.

– Якщо по-доброму не розумієш, давай по поганому. Збирай манатки й забирайся звідси! Або піду я!

– А ось це правильно!

– Юрій підняв угору руку, виставивши вказівний палець, – ти і йди, якщо так хочеться мене позбутися, а квартира це моя! На мене оформлена! А ти йди, йди до свого “голубчика”, бо хвилюється, напевно.

Лариса викликала таксі, нашвидкуруч зібрала ноутбук, речі на перший час і, розуміючи, що працювати чоловік сьогодні їй точно не дасть, вирішила поїхати до батьків.

– І не думай, що зможеш щось отримати! – сказав гордовито Юрій, перегородивши Ларисі шлях. – Все! Все, що у шлюбі нажито, залишиш мені! Все, до останньої ниточки!

– Ти жодного дня не працювала, тож нічого не отримаєш. Тим більше що ти сама стала ініціатором. Ти мені зраджуєш, а не я тобі!

– Так що, йди, та тільки сама потім назад приповзеш, коли йому набриднеш і зрозуміє, що тобі від мужика гроші тільки потрібні. З однієї шиї на іншу перестрибнула!

Лариса відсторонила його і вийшла з квартири. Їй потрібно було й Олександру Яковичу допомогти, і закінчити до ранку переклад документації на нові японські автомобілі.

Справи так закрутилися, що Ларса навіть не помітила, як пролетіли два тижні, а чоловік не дзвонив, не приходив, не намагався якось порозумітися.

Ларисі було прикро, що він приревнував її без жодного приводу. Можливо, вона не мала рації, варто було чоловікові озвучувати свої реальні доходи?

Хоча, не в доходах була справа, найприкріше були безпідставні звинувачення. У глибині душі Лара сподівалася, що чоловік схаменеться, навіть готова була сама до нього піти, поговорити.

Але, як тільки зважилася, знайшла у поштовій скриньці судову повістку – Юра подав документи на розлучення, та на поділ майна.

Лариса зрозуміла, що в нього наміри серйозні, а якщо так, вона не заперечуватиме. Набридло постійно перед ним виправдовуватись, бо він не вірив, що сидячи вдома, можна гроші заробляти.

У суді Юрій вимагав все майно йому залишити, ну а квартиру поділити, щоб платити за іпотеку порівну.

Але, яке ж було його здивування, коли Лариса надала чеки, що всі меблі, побутова техніка і все, що знаходилося в їхній квартирі – було куплено її мамою, а їм вона все надала “тимчасово”! – Так Лара пояснила цю ситуацію.

Але ж Юрій стояв на своєму – все куплено на його гроші! Виходить – йому належить. Він навіть довідку про зарплату взяв про всяк випадок. Але, коли суддя побачив цифри у цій довідці, більше не сумнівався, що за такі кошти, таку побутову техніку точно не купиш.

У результаті Юру з Ларою розвели й окрім половини квартири та боргів за іпотекою, Юрі нічого не присудили.

– Подивлюся, як ти тепер заживеш! – сказав Юрій, коли вони з Ларисою вийшли із суду. – Як швидко набриднеш своєму новому…

– Юро, давай зараз хоча б без твоїх плювків, – тихо сказала Лариса. – У мене нікого немає і не було, крім тебе.

– І я не брехала ніколи. Я насправді багато працювала і тільки в цьому винна, що не завжди достатньо часу могла приділити тобі.

Вона погладила колишнього чоловіка по плечу, але він відсахнувся.

– Я тебе ніколи не пробачу! – Сказав і спішно пішов геть.

Лариса, отримавши розлучення, чомусь зітхнула спокійно, а за кілька місяців їй зателефонував колишній чоловік і пригніченим голосом попросив про зустріч.

Лариса не стала відмовлятися, бо було цікаво, що штовхнуло його на це. Виглядав Юра, м’яко кажучи, не важливо.

– Ларисо, – почав він без жодних передмов, – як тобі вдавалося так розподіляти бюджет, що нам на все вистачало грошей?

– Навчи! Мені абсолютно ні на що не вистачає. Я навіть іпотеку не сплачую вже два місяці. Може, пораду якусь даси?

– Заробляти більше не пробував? – Запитанням на запитання відповіла Лариса, – мені на все вистачало, тому що я отримувала за свою працю більше за тебе. І не з коханцями розважалася, як ти з чогось раптом вирішив, а працювала.

Юрій задумався, ніби намагався щось підрахувати, а потім уважно подивився на Ларису:

– Ну… Якщо ти мені присягнеш, що насправді багато заробляєш і не було в тебе нікого іншого, то давай тоді спочатку спробуємо все почати?! Ларо, ну мені правда, дуже важко.

– Розумію, – з легкою іронією сказала Лариса, – було б легко, ти до мене зараз не прийшов би. Але я, мабуть, можу щось зробити для тебе.

Лариса замовкла, а в Юри погляд забігав нетерпляче.

– Що? Ларо, що ти хочеш зробити?

– Я хочу викупити твою частку у квартирі. Я погашу відразу весь борг, що залишився, а ти квартиру на мене переоформиш. Позбавишся боргів і зможеш життя почати з нуля, як і мріяв.

– Не треба мені твоїх подачок! – Юрій гордо скинув підборіддя. – Впораюся як-небудь! І взагалі – не все так погано у мене, просто наринуло.

– Ну гаразд, як знаєш, – Лариса подивилася на годинник, – мені час.

А через місяць Юрко знову прийшов до Лари, погодившись на її умови. Потім знову просив її до нього повернутись, але нічого з цього не вийшло.

А із квартирою питання вирішили швидко. Лариса закрила залишки іпотеки, та стала єдиною власницею цієї нерухомості.

Юрій був змушений піти з квартири та з життя Лариси. В душі він розумів, що не мав рації, ревнуючи дружину без приводу, бо бачив тепер, що грошей їй вистачає, на відміну від нього.

Але знову черв’ячок сумніву його точив – це коханець грошей дав і напоумив так все провернути …

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.