У нашому селі жив багатий дідусь, з яким я потоваришував, бо він жив у сусідньому будинку.

Він збудував гарний будинок із прекрасним двором і нагромадив багато багатств.

Однак старші жителі нашого села розповідали мені, що він завжди був заповзятливою людиною і завжди знаходив спосіб заробити та отримати вигоду з різних ситуацій.

Родичі дідуся відвідували його щороку в день народження.

Хоча він та його покійна дружина завжди сподівалися на мирні посиденьки, ці заходи завжди закінчувалися сkандалом. В

нуки сва рилися між собою, не ладнали й їхні батьки.

Дідусеві було боляче дивитися на сварkи в сім’ї, адже він хотів, щоб його діти та онуки жили у мирі та злагоді.

В останнє літо, коли дід живий, вони знову зібралися на його день народження.

Старший син приїхав один, тому що розлу чився з дружиною, а його син ліkувався від зале жності.

Середній син привіз дружину та дітей, приїхали й молодші дочки-близнюки — Яна та Аня, які давно не спілкувалися з іншими членами родини.

Вони не дружили один з одним і навіть не розмовляли.

Дідусь пом ер наступного літа, і сім’я ще більше віддалилася один від одного в процесі поділу майна.

Мені було гидко бачити, як усі вони хотіли обдурити і забрати собі найсмачніший шматок, що призвело до ще більших розбратів і конфліктів.

Якби тільки вони могли відкласти свої розбіжності убік і зібратися разом як сім’я, щоб поминати дідуся, а не гризти один одному кістки.

КІНЕЦЬ.