Все почалось з того, що в наше село з міста переїхала жити ця Люба. Вона подружилася з мамою і почала розказувати, як весело вона проводить час в мережі і які там можуть бути цікаві переписки.

Я того дня пилососила в кімнаті свекрухи, як на її смартфон прийшло повідомлення. Я не мала наміру його читати, але перші слова мене спантеличили. Ні я, ні чоловік, такого від Ніни Іванівни не очікували. Що тепер з цим робити, Бог його знає.

З Ніною Іванівною ми хазяйнуємо на одному подвір’ї вже більше десяти років.

Три роки назад, як ми відсвяткували ювілей свекрухи, шістдесят років. І складається таке враження, що щось в голові в жінки перекрутилось.

Для мене її теперішня поведінка дуже дивна і незвична. Я завжди її знала, як стриману і строгу жіночку. Принаймні такою завжди була, як тільки ми побрались з моїм чоловіком Іваном.

Ніна Іванівна, так склалось в житті, самотушки виховувала єдиного сина.

Після того, як батько Івана пішов від них до іншої жінки, мама собі заборонила буть-які відносини і всі ці роки не підпускала до себе жодного чоловіка, хоч залицяльників, зі слів Івана, було немало.

Коли я тільки переїхала жити до чоловіка, то зрозуміла, що поряд з цією жінкою моє життя буде нелегким. Через багато випробувань я перейшла, та ані дня не шкодую, бо саме Ніна Іванівна навчила мене всьому, що я зараз вмію і знаю.

За її строгістю завжди ховалась дисципліна і в першу чергу відповідальність, якої зараз так бракує сучасній молоді.

Від Ніни Іванівни я навчилась багато чого, тепер мене, як господиню, не здивуєш нічим, бо мої руки не бояться ніякої роботи.

Сім’я у нас з Іваном міцна, у нас ніколи немає порозумінь. Наші діти зростають у гарній атмосфері, в любові, але аж ніяк без дисципліни.

Ще швидше ми тримали господарство і навіть засаджували немалі ділянки городу. Та тепер це вже в минулому. Оскільки і я, і мій чоловік Іван, маємо пристойні зарплатні, обидвоє працюємо, тому немає часу на господарство. Тай для чого мучити маму, якщо ми в змозі все собі купити в супермаркеті чи на ринку.

Завдання Ніни Іванівни пильнувати за внуками і ми завжди раді, як вона нам щось смачного наготує поїсти.

Та останнім часом у свекрухи завелась нова подруга. Спочатку я навіть зраділа, жіночка трохи молодша за Ніну Іванівну, про те дуже сучасна і енергійна. Нещодавно переїхала жити у село в батьківську хату, а квартиру залишила дочці і зятю.

Коли тітка Люба приходила до нас, то ми завжди насміялись з її історій. Розказувала, як часто в мережі переписувалася з “хлопцями”. Ніби, вони їй пишуть і зізнаються в коханні. Розповідала про різні подорожі і мандрівки по курортах. Про одяг який полюбляє, адже одягається досить так “цікаво”, як на свій вік. Цікава людина, що там казати.

Та ми були спантеличені з Іваном, коли Ніна Іванівна нам заявила, що має наміри поїхати в Туреччину цього літа на відпочинок. Що їй потрібні немалі кошти і ми маємо їй у цьому допомогти.

А десь через пару днів я випадково побачила повідомлення, яке їй прийшло на телефон, там якийсь чоловік питав, коли ми зустрінемось.

Це було зовсім випадково, я якраз пробиралась в кімнаті свекрухи, а телефон був на зарядці.

Спочатку я подумала що це хтось телефонує, та коли глянула, то зрозуміла, що прийшло повідомлення, частина з якого мені висвітилася на екрані.

Після цього моє серце не на місці. Не знаю чи маю право втручатись в особисте життя свекрухи. Та переживаю, щоб та не потрапила на старості літ у якусь халепу.

Невже в такому віці, у жінки можуть бути такі романтичні почуття. А можливо, лише тепер Ніна Іванівна вирішила влаштувати своє особисте життя?

Коли сину вже зовсім непотрібна її допомога, мабуть найкраща нагода пожити для себе і в своє задоволення. Але навіщо Ніні Іванівні така велика сума, невже так може коштувати тепер курорт?

Джерело