Все одно nридумаю, куди б ту тещу пристроїти. Може є якийсь дім nрuстарілих у нас в місті чи інший заклад…

 

Все було добре, поки теща жила окремо. Світлана Валентинівна втpa тuлa  _домівку і ми були вимушені забрати її до себе.

Живемо у Львові. Маємо своє житло. Квартира трикімнатна, тому рахунки за комунальні послуги нам приходять гарні. Особливо взимку.

Я швидко почав помічати, як тане наш бюджет. З появою тещі, нам довелося менше їсти, рідше бувати в кафе, а дружині забути про щотижневі походи в спасалон. Грошові труднощі – не найгірше, що сталося. Найважче, терпіти перепади настрою старої. Її часті істерики зводять мене з розуму. Я розумію, їй важко. Вона багато чого бачила. Вдосталь натерпілася, але зараз всім важко! Чому я маю жертвувати своїм комфортом через неї?

Не раз казав дружині відправити маму за кордон. Її там добре приймуть. Все ж дають! І їжу, і одяг, і житлом забезпечують, ще й якісь гроші платити будуть. Їй там буде добре! Дружина нічого чути не хоче. Заступається за маму, а ж піна з рота летить!

В якийсь момент, терпіння таки закінчилося. Теща чотири години поспіль плакала. Я не міг спокійно дивитися телевізор! А коли вона чула шум з вулиці, то одразу падала на підлогу і молила бога про спасіння.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩