Ми з подружками сиділи в парку, на лавці і годували голубів. Підійшла сусідка: Клюють? – Клюють, – хором відповіли ми.

– Ань, а що, папка одружився?

Я з подивом подивилася на тітку Машу. – Ні

– А що, Лєна в гості до вас прийшла?

– Тато маму любить.

– Звичайно любив, але її більше немає. А батько мужик, йому баба потрібна, – кинула недопалок і затоптав його підбором. Тітка пішла.

Все кинувши, я побігла додому. Біля будинку почула голос батька, він розмовляв з тіткою Оленою.

Мені стало до сліз прикро, ще образливіше стало, коли побачила, її в кращій маминій сукні.

Я розревілася і кинулася з дому. Побігла в парк, повз своїх подружок – дівчата побігли за мною.

Гілки били по обличчю, але я не відчувала болю, у мене був інший біль і серце розривав, той інший біль.

Спіткнувшись, я впала. Закривши обличчя руками розплакалася в голос, а в голові, стукала одна тільки думка і віддавалася болем у тілі. Тато зрадив нас з мамою. Як він міг.

КІНЕЦЬ.