– Все дрібне я вже купила, завтра ми підпишемо документи та забиратимемо твого сина. Йому не місце в будинку малюка при живому батькові, – а потім трохи сповільнилася і додала, – І за живої матері

Вечір Світлана планувала присвятити собі улюбленій. Чоловік Віталій поїхав на три дні у відрядження в районний центр, п’ятирічна донька Анюта займалася своїми справами.
Світлана пофарбувала волосся, зробила маску, а потім вирішила перебрати свій гардероб, прибрати непотрібні речі, щось відкласти на переробку, жінки зрозуміють.
Захоплюючий процес перервали, хтось подзвонив у двері.
Вона відчинила, на порозі стояла баба Галя, сусідка по дачі. Дача була в них у селі, а баба Галя постійно там жила, якраз навпроти їхнього будиночка.
Вона стежила за ним за їхньої відсутності, щоб безпритульники якісь не залізли, буває таке… Світлана злякалася чи не трапилося щось із дачею?
– Серйозна розмова у мене до тебе, Свєта, – сказала баба Галя і заплакала.
– Пам’ятаєш, до мене молода дівчина приїжджала? Маша? Ти ще думала, що вона моя внучка. А в мене нікого немає, одна я, як перст. Це внучка моєї подруги Антоніни, якої не стало позаминулого року, я тобі про неї розповідала. Антоніна її з пелюшок виростила, мати-то непутяща була, кинула чоловіка і доньку, а батько, синок Антоніни, запився і зник.
– Пам’ятаю Машу, тільки вона давно щось у вас не з’являлася, – сказала Світлана.
– Так, в положені вона була, от і не з’являлася. З’явився хлопчик в неї, і, як на гріх, трапилося якесь ускладнення, хлопчик живий, а Машу не змогли врятувати.
А тепер найголовніше слухай, хлопчика вона від твого мужика Віталія народила. Знюхалися вони… коли тільки встигли, він же часто один приїжджав.
В останній момент зізналася. Сказала, що вашу родину розбивати й в думках не було. Випадково вийшло, а позбутися дитини не спромоглася, – і баба Галя знову заплакала.
Світлану ця новина приголомшила. Як це? За що? Чому?
Баба Галя вже давно пішла, перед відходом, як би ненароком, повідомила, що хлопчика з пологового будинку забрали до будинку малюка, що на Привокзальній вулиці.
А Світлана ніч не спала, ніяк не чекала вона від свого благовірного такої підлості. Ніколи не думала, що він на це здатний. Найцікавіше, що не відчувала охолодження з його боку, все було добре, і от вам…
Чоловік повернувся з відрядження до порожньої квартири. Світлана зібрала речі, забрала Аню та пішла до матері. Вона, звичайно, зателефонувала йому та пояснила причину.
Світлана трохи заспокоїлася, а от дочка ніяк не хотіла жити у бабусі та постійно просилася додому до тата.
Світлана якомога делікатніше намагалася їй пояснити, що тепер вони житимуть без тата.
Анюта відмовлялася це розуміти.
– Навіщо жити без тата? – Вона дивилася на матір зляканими очима і твердила, – Хочу до тата!
Якось Світлана затрималася на роботі. Поспішала додому, але на півдорозі зрозуміла, що йде не туди: ноги самі несуть до будинка малюка.
Там її зустріли доброзичливо. Показали ліжечко.
Хлопчик зовсім крихітний, але вже видно, що дуже схожий на тата. Він лежав тихо, не плакав. Здавалося, що він розуміє, як недоречно з’явився на світ, і нікому в цьому світі непотрібний…
Світлана щодня ходила до хлопчика, приносила підгузки, гарну суміш для годування.
…Віталій з роботи не поспішав додому, ніхто не чекає. Повернув ключ у замку. На шию йому кинулась щаслива Анюта.
Світлана стояла біля вікна, не повертаючи голови сказала:
– Роздягайся, мий руки й вечерятимемо, ми тебе чекаємо.
А після вечері вона поклала на стіл список, що треба терміново придбати: ліжечко, візок, столик для годування.
– Все дрібне я вже купила, завтра ми підпишемо документи та забиратимемо твого сина. Йому не місце в будинку малюка при живому батькові, – а потім трохи сповільнилася і додала, – І за живої матері. Ми назвемо його Сергія, ти не проти?
Віталій обійняв дружину, між ними одразу втиснулася Анюта. Вони довго стояли, обнявшись. Віталій подумав, яке це щастя родина, яка так може все зрозуміти та пробачити.
Минуло кілька днів.
Маленький Сергій вперше спав, солодко сопучи у своєму новому ліжечку. Він не знав скільки хвилювань доставив своїм батькам, але найголовніше те, що вони в нього є: і мама, і тато, і навіть сестричка!
Ось така історія про дружину, яка змогла зрозуміти ситуацію, що склалася, прийняти чужу дитину, і пробачити невірному чоловіку.
Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?
КІНЕЦЬ.