Богдан з дитинства знав, що тато покинув маму, оскільки та покохала його найкращого друга – Петра, який незабаром став їхнім вітчимом. Петро ставився до Богдана дуже погано. А коли хлопчик шукав підтримки у своєї мами, вона завжди ставала на бік свого чоловіка.

Коли у подружжя з’явилася спільна дитина – Оленка – все своє кохання та турботу вони подарували дівчинці. Богдан остаточно став чужим. Олена росла розпещеною, а до брата вона ставилася як до слуги. Якщо Богдан відмовлявся щось робити, то Олена влаштовувала істериkи.

Звичайно, батьки карали Богдана. Коли Богдан вступив до університету, мати оголосила йому, що тепер він уже дорослий, і допомагати вони йому більше не будуть. Хлопець був змушений працювати вночі, щоб хоч якось утримувати себе. На щастя, йому пощастило з друзями, які, начебто випадково, дарували йому те, що було вкрай необхідно. Один із

викладачів в інституті помітив, наскільки старанно намагається Богдан, а коли дізнався, що хлопець ще й працює – то запропонував йому влаштуватися на фірму до свого друга. Незабаром у Богдана з’явилися гроші, і він переїхав із гуртожитку на орендовану квартиру.

Якось хлопець зустрів свого рідного батька. Точніше сказати, рідний батько нарешті знайшов свого сина. Під час розмови Богдан дізнався, що батько справно платив аліменти, хоча мати це заперечувала, і дуже часто хотів бачитись із сином, але знову ж таки колишня дружина влаштовувала перешкоди.

Як вибачення за дитинство, батько подарував своєму синові двокімнатну квартиру. А далі запросив до своєї компанії, зробивши його заступником. За дуже короткий час батько навчив сина всьому, що треба було знати для ведення цього бізнесу, адже Богдан був його єдиним спадкоємцем і фірма так і так перейшла б до нього.

Якось Богданові зателефонувала мама. Та скаржилася, що дочці нема де жити, а коли дізналася, що Богдан їде у відрядження в інше місто, то наказала йому поступитися дочці квартиру. Богдан погодився. Пройшов рік. Богдан зателефонував сестрі та попросив звільнити квартиру, оскільки рік минув, і він повертається додому.

Сестра просто повісила слухавку. Тоді Богдан приїхав до своєї оселі, спробував відчинити двері своїм ключем – але він не підходив. За хвилину двері відчинила його сестра і сказала братові шукати собі інше житло, оскільки з’їжджати вони з чоловіком не збираються.

Чоловік зателефонував мамі, але та знову почала вмовляти сина поступитися і цього разу, адже він все одно зможе незабаром купити собі інше житло. Але це було вже останньою краплею. Богдан повернувся до своєї квартири наступного ранку – але вже з бригадою пожежників та nоліцейських.

КІНЕЦЬ.