Трішки більше року тому я вийшла заміж. У нас із чоловіком не було можливості переїхати на орендовану квартиру, а про купівлю власного житла й мови не було.

План був такий: починаємо збирати гроші на перший внесок, а поки що живемо з матір’ю Толі. У неї свій заміський будинок, так що місця там було більш ніж достатньо.

Відразу скажу, що стосунки з Валентиною Іванівною у мене ніколи добрими не були. Аж надто різні у нас характери. Я людина домашня, сімейна. Люблю чоловіка радувати всякими смаколиками, стежу за порядком, щоби чисто було скрізь. Цьому мене моя матінка навчила!

А свекруха думає лише про своє благополуччя. За будинком не особливо стежила, проте регулярно відвідувала салон краси. Якісь подвійні стандарти. Не розумію, як можна ходити з гарною зачіскою, поки в будинку такий срач. Коли я переїхала туди, перш за все довго прибрала. Вдихнула в цей будинок нове життя, так би мовити.

Потім я почала систематично готувати їсти, і до моїх страв активно долучалася свекруха. Я тонко натякала їй, що готувати, вона і сама може. Але все закінчувалося скандалами. Мовляв, поки я тут живу, то винна їй.

Тим часом я почувала себе так, ніби перебуваю тут на пташиних правах. І це при тому, що ми із чоловіком повністю комунальні послуги почали оплачувати.

Вести зі свекрухою спільне домашнє господарство не виходило. Валентина Іванівна все звалювала на мене. І в кінцевому рахунку вчудила неймовірне. Купила безліч курей, гусей та іншої живності. Але займатися цим усім не збиралася спочатку. Ось, мовляв, тримайте, буде в нас усе своє, домашнє.

Лаятися зі свекрухою не було часу. На мене раптово впала величезна кількість нових завдань, пов’язаних з побутом. Потім розпочалася робота на грядках. Влітку готувала закрутки на зиму. Загалом одному богові відомо, як я примудрялася при цьому ще й працювати.

Згодом я почала відчувати себе рабинею в цьому будинку. Я робила практично всю роботу. Просити допомоги у чоловіка я не могла, оскільки його днями вдома не бувало.

Він працював понаднормово, щоб ми наближалися до нашої мети пошвидше. Толя втомлювався не менше мого, та й робота у нього стресовіша. У мене язик не повертався скаржитися йому на мої проблеми вдома.

Я терпіла і працювала. Але мені й самій було приємно бачити, що моя праця приносить плоди. Домашні овочі, ягоди та зелень, свіжі яйця та інші продукти харчування з грядки. Це так чудово!

Все було так, доки в гості не приїхала з-за кордону сестра мого чоловіка. Валентина Іванівна почала пригощати її всім, що я робила. Віддавала їй мої закрутки, доки я не бачила.

А потім почала передавати їй у місто найсвіжіші яйця наших несучок. Ось тут я вже не витримала та влаштувала їй скандал. Я вважаю, що це несправедливо. Свекруха палець об палець не вдарила, щоби чимось розпоряджатися тут.

У відповідь вона почала кричати, що купила всіх курей та інших тварин. Мовляв, це взагалі її ідея була, а я лише виконавиця. Яка неповага!

Я просто не витримую. Поставила чоловіка перед фактом: збираю речі та їду до батьків. Жити з його матір’ю просто не можу. Нехай сама тепер грядки прополює і врожай збирає, а ще тваринам дає раду. Бач яка ніжна!

Він забув, коли виходив на вулицю. Він не був хворий. Просто не хотів. Коли в інституті вчили про депресію, він дивувався такій хворобі. Єдина хвороба, в можливість якої йому було

  Кожен раз спостерігаючи за їх відносинами, які Карина з Віктором особливо не приховували від сторонніх, ми ніяк не могли зрозуміти її дивного вибору. Їх службовий роман розвивався блискавично буквально

Історія моя весела, ні смутку, ні страждань, ні образ, ні зрад в ній немає. Все так і почалося, просто, на одному диханні. Я розлучилася зі своїм хлопцем. На вулиці йшов