Оля прокинулася поряд із коханим Данею. Данило дуже любив їсти вранці сирники, так що, поки він не прокинувся, Оля пішла їх готувати, хотіла зробити kоханому сюрприз.

Під час готування Даня прокинувся, побажав дівчині доброго ранку і сів за стіл. Парочку сирників Оля встигла зліпити, і поки вона смажила решту, Даня вже злопав усі готові.

Раптом почувся дзвінок у двері. Данило пішов дивитися, хто там. Виявилося, це його мати та брат: — Мій Костик вже школу закінчив і в універ піти пови нен, ось тільки ваша квартира до універа ближче, та й дітей у вас поки що немає, а будинок великий. Ось я вирішила, що він може у вас залишитися.

Поки Оля, не видаючи звуку, вислуховувала майбутню свекруху, Даня тихо заносила всі речі брата в кімнату, до якої так дбайливо ставилася Оля.

Справа в тому, що ця квартира дісталася Олі від найближчої і рідної їй людини – від бабусі. Її мама вела не зовсім здо ровий спосіб життя, ось бабуся й вирішила взяти на той момент 10-річну Олю до себе.

У цій самій кімнаті спала бабуся дівчини. Там багато її іконок, книг, улюблених прикрас, і, звичайно, крісло-гойдалка, на якому Оля любить погойдуватися, створюючи відчуття, ніби бабуся зовсім поруч. І все це в мить стане чужим… а родичі нареченого ще крісло хотіли викинути, мовляв, таке старе, кому воно потрібне…

Поки родичі сиділи на кухні та обідали, Оля тихо nлакала в кімнаті бабусі, але раптом вона все ж таки знайшла в собі сили. Оля згадала, як бабуся протирала її сльо зи, коли та nлакала.

Вона втерла сльо зи, взяла гроші, рюкзак із речами, які готувала на поїздку на море, яке вони з Данею планували замість весілля, і тихо пішла, куnила квиток на поїзд і поїхала на море.

Пізніше вона попросила у спільної знайомої забрати ключі від будинку у Дані, а йому Оля написала, що жодного весілля у них не буде. Ось так у мить вона позбулася всіх своїх nроблем, викресливши з життя лише одну зайву людину, яка завжди рухалася за наказом матусі, залишивши власні інтереси та інтереси своєї нареченої осторонь.

КІНЕЦЬ.