Я почуваюся винною, що чоловік не спілкується зі своїм сином та матір’ю. Одружені з чоловіком майже 14 років. Є двоє спільних дітей – дочка 11 років та син 1,5 року. У чоловіка є дитина від попередніх стосунків (син 16 років). Дитина була не в шлюбі, а обманом, він як чесна людина прожив з колишньою дівчиною пів року, як я зрозуміла наскільки вистачило сил та терпіння. Розійшлися вони, коли дитині було десять місяців.

Я теж була до нашого знайомства у шлюбі, втратила дитину на останньому терміні, це послужило розлученням, не впоралися з емоціями. Познайомились із нинішнім чоловіком, коли обидва були давно вже не у стосунках. Все було чудово, але чоловік не хотів спілкуватися зі своїм сином, хоча свекруха брала онука до себе, що мені на той момент було неприйнятно!

Я думала: «Як так, я втратила дитину, а у нього є здоровий син, а він з ним не спілкується». Але аліменти платив, як належить кожного місяця, плюс купував гарні речі та іграшки. Передавав через свекруху. Поговорила, присоромила, почали їздити до свекрухи разом, поступово стосунки батька із сином стали теплішими.

Дитина прив’язалася і до мене. Все було відносно добре, але в колишньої дружини з’явилися ревнощі, почався шантаж, як у більшості з них. Я на це не звертала уваги. Відразу уточню, що свекруха колишню невістку терпіти не могла, не подобалася вона їй спочатку, потім почалося «привезу, не привезу», але свекруха на той час сильно прив’язалася до онука і на все заплющувала очі, аби побачити його.

Минав час, з дитиною справно спілкувалися, почала брати до нас додому (уточню, чоловік був проти). Згодом звикся. Народилася у нас дочка, колишня поістерила, на пів року обмежила спілкування з дитиною. Згодом знову налагодилося спілкування, все було добре, обох дітей завжди брали із собою на всі заходи та у відпустки. Ідилія тривала до 10 років синові.

Потім почав проявлятися мамин характер – “повинен”, “зобов’язаний”, “купи”, “дай”, “мама сказала”. Не звертала уваги, думаючи, перехідний вік починається. Чоловіка це почало злити. Тут ще я захворіла, лікарі порадили змінити клімат на якийсь час.

Вирішили поїхати до моря без дітей удвох, але не вдалося залишити дочку, так склалося. Поїхали втрьох. Після приїзду додому розпочався скандал, і свекрухи претензії, чому не взяли онука та істерики колишньої та сльози її сина. Взагалі вперше не взяли та отримали.

Тут чоловіка взагалі як підмінили. Висловив мені все й, мабуть, за всі роки, що він не хотів, а я нав’язала і тепер йому доводиться все це вислуховувати. За кілька днів колишня подає на офіційні аліменти. Як підсумок чоловік перестав спілкуватися із сином, лише смс.

Аліменти присудили не такі великі, він платив набагато більше раніше. Свекруха постійно у сльозах усі ці шість років. Намагається іноді через мене налагодити стосунки, я пояснюю, що він мене не слухає і поставив умови, якщо лізтиму — розлучення.

У свекрухи з колишньою невісткою за рік налагодилися стосунки, вони стали найкращими подругами. Не стало свекра, свекруха попросила мене не приходити на похорон, тому що син чоловіка та колишня дружина не знає про народження у нас другої дитини і у них буде стрес.

Я не пішла. Минув час, свекруха захотіла познайомити братів, тож запропонувала прийти до нас у гості на різдво. Чоловік відмовив. Свекруха кинула слухавку і сказала нам більше їй ніколи не дзвонити. Тепер ми всі дружно не спілкуємося, від чого я почуваюся винною.

КІНЕЦЬ.