Ольга Миколаївна переступила поріг орендованої квартири сина та невістки, та сплеснула руками:

– Ось сваха казала мені, а я не вірила! Тепер і сама бачу…

Матвій та Анастасія здивовано глянули на жінку, не розуміючи, про що вона говорить.

– Що не так? – невістка витерла сльози, бо саме різала половинку цибулі.

– Все навпіл, так? – Заохала Ольга Миколаївна. – І кому тільки з вас така нісенітниця на думку спала?

– Вам завжди нічого не подобається, – скривила обличчя Анастасія. – Та ми ось так із Матвієм живемо. У нас все ділиться навпіл. Що у цьому поганого?

– Те, що так ваша родина довго не проіснує. Це погано! – Жінка втомлено опустилася на стілець. – А я ще свасі не вірила.

Невістка підібгала губи й, відсунувши нарізану цибулю убік, з викликом промовила:

– Ну це у вашу молодість була нісенітниця, щоб дружина чоловіка обробляла, але зараз, слава Богу, часи змінилися! Правильно – все робити навпіл!

– Навпіл? Як же ви їжу готуєте? – похитала головою Ольга Миколаївна. – Цибулю, як бачу, вже ріжете навпіл. Чого ж ви її не мітите? Виловлювати із супу як будете? А що як не свій підчепите?

– Мамо, ну не настільки ж абсурдно, – розсміявся Матвій, закінчивши нарізати свою частину цибулі.

– Прибираєте у будинки теж частково? – З недовірою поцікавилася жінка.

– Так. Що у цьому поганого? Частину кімнати я мию, а частину – Матвій, – пирхнула Анастасія. – Зате обидва приклали до прибирання руку, а не так, щоб все на жінку вішати.

Ольга Миколаївна мимоволі закотила очі. Про те, як живе молода сім’я, вона дізналася буквально днями.

Жінка зустріла на вулиці матір Насті, і та, захлинаючись, їй розповіла про те, чому стала свідком.

– Олю, я такого ніколи не бачила! Це що ж таке діється? – заголосила Ніна Василівна. – Приходжу до них у гості, закортіло, а вони мене в санвузол не пускають.

– Настя встала у дверях і не дає зайти. Я спочатку не зрозуміла, а потім дізналася, що, виявляється, вона свою частину унітаза помила, а Матвій ще ні, тому мені треба почекати…

– Знаєш, мені після таких новин взагалі розхотілося щось робити… готують також навпіл. У прямому значенні цього слова.

– Кожну картоплину ріжуть на дві половини, й чистять її… Що це за дичина така? Запитала в них, у чому річ? Виявляється, вони вирішили все робити навпіл.

Ольга Миколаївна з недовірою поставилася до слів свахи, вирішивши, що та все перебільшує.

Наступного дня, який випав на вихідний, жінка вирішила навідатися у гості до молодого подружжя.

З порога вона зрозуміла, що сваха цілком мала рацію. Ольга Миколаївна важко зітхнула, усвідомлюючи всю безглуздість ситуації.

Вона підозрювала, що у молодого подружжя можуть бути проблеми, але, навіть уявити собі не могла, наскільки абсурдним виявиться їхнє сімейне життя.

– Послухайте, – почала жінка, намагаючись говорити спокійно, попри роздратування, що наростало. – Я розумію, що ви хочете рівноправності та справедливості, але ж сім’я – це не бізнес-партнерство.

– Тут важливе взаєморозуміння та підтримка, а не поділ обов’язків суворо навпіл.

Анастасія роздратовано пирхнула, але промовчала, мабуть, чекаючи на продовження.

– Уявіть собі, – продовжила Ольга Миколаївна, – що ви справді ділите все навпіл. Але ж тоді кожен із вас відповідатиме лише за свою половину. А якщо одна половина зламається, чи зіпсується?

– Хто тоді винен? Або, скажімо, якщо один із вас занедужає, інший залишиться без допомоги, тому що “це не його половина”.

Матвій задумався, мабуть, уперше серйозно оцінивши ситуацію з цього погляду.

Він подивився на Анастасію, але та лише знизала плечима, явно не бажаючи визнавати помилки.

– Ось дивіться, – сказала Ольга Миколаївна, намагаючись знайти переконливіший аргумент. – Навіть природа влаштована так, що чоловік та жінка доповнюють один одного.

– Чоловіки сильніші фізично, жінки краще справляються із домашніми справами. Але це не означає, що хтось із вас має жити лише своєю половиною. Сім’я – це єдине ціле, де кожен підтримує іншого.

Настя спохмурніла, але в її очах майнув сумнів. Мабуть, вона почала розуміти, що їхня система далеко не ідеальна.

– Спробуймо інакше, – запропонувала Ольга Миколаївна. – Нехай кожен робить те, що йому більше подобається, чи виходить краще.

– Наприклад, ти, Настя, можеш готувати, а ти, Матвію, займешся ремонтом, чи прибиранням. Так вам буде простіше та приємніше.

Матвій кивнув, погоджуючись з матір’ю, але Анастасія продовжувала чинити опір.

– Ні, нам так зручніше, – уперто заявила вона. – Ми домовилися, що все ділитимемо навпіл, і міняти нічого не збираємося!

Ольга Миколаївна відчула, що розмова зайшла в глухий кут. Вона знала, що молоді часто вперті, та вважають за краще вчитися на власних помилках, тому вона махнула рукою і вирішила не наполягати.

– Добре, – сказала вона, підводячись. – Живіть, як хочете…

З цими словами вона попрощалася і пішла, залишивши їх наодинці з їхньою дивною системою.

Минуло кілька місяців після візиту Ольги Миколаївни. Подружжя продовжувало жити за своїми правилами, ділячи все навпіл, але поступово почали помічати, що їхні стосунки стають все складнішими.

Постійні суперечки про те, що хтось помив частину кімнати, а хтось ні, почали викликати роздратування.

Особливо важко було в ті дні, коли хтось із них занедужав, чи втомлювався на роботі.

Тоді доводилося наново домовлятися, хто візьме на себе додаткові обов’язки, і це часто призводило до сварок.

Якось увечері, коли Матвій повернувся додому пізніше, ніж зазвичай, він застав Анастасію, що сиділа на кухні з червоним від сліз обличчям.

Вона намагалася приготувати вечерю, але руки тремтіли, і дівчина ледве тримала ножа.

– Що сталося? – спитав Матвій, підходячи ближче.

– Нічого, – відповіла Анастасія, старанно приховуючи сльози. – Просто я сьогодні весь день працювала, а потім ще подрузі допомагала речі перевозити. Я втомилася, але ж треба ще вечерю готувати. Свою частину я поки що не зробила… овочі не чищені…

Матвій відчув себе ніяково. Зазвичай вони ділили приготування їжі навпіл, але сьогодні він бачив, що Анастасія на межі сили.

– Давай я сам приготую, – запропонував він, обережно взявши ножа. – Ти відпочинь трохи.

Анастасія хотіла заперечити, але сили покинули її, і вона, зітхнувши, почала спостерігати, як Матвій впевнено береться за справу.

Він швидко нарізав овочі, поставив каструлю на плиту та почав варити суп. Анастасія дивилася на нього і відчувала, як напруга в ній поступово спадає.

– Дякую, – тихо сказала вона, коли вечеря була готова. – Мені здається, я вперше за довгий час почуваюся спокійно.

Матвій усміхнувся і сів навпроти дружини.

– Знаєш, я подумав… Може, нам варто переглянути наші правила? Не обов’язково все ділити суворо навпіл. Якщо одному з нас важко, то інший може взяти на себе більше.

Анастасія замислилась. Їй подобалося почуття рівності, яку вони намагалися зберегти, але вона також розуміла, що іноді доводиться йти на поступки, заради спільного блага.

– Ти маєш рацію, – нарешті сказала дівчина. – Спробуймо жити зовсім за іншою системою.

Помаленьку вони перебудувалися, і в них уже не було сварок через те, що одна частина унітаза чиста, а друга – ні. Можливо, комусь ця ситуація буде здаватися абсурдною, але, як кажуть, на помилках вчаться…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.