Заміж я вийшла пізно, у 36 років. У чоловіка це другий шлюб.

Він спочатку розповідав, яка погана в нього була перша дружина, що мені дуже лестило. Я намагалася щосили бути кращою за неї, але чоловік це не оцінив.

Була доброю і розуміючою дружиною, навіть коли чоловік затримувався після роботи, як він говорив, із друзями. Але незабаром дізналася, що він спілкується із першою «поганою» дружиною!

Я почала розпитувати друзів чоловіка про його перший шлюб та причину розлучення і дізналася багато цікавого. Виявилося, що перша дружина молодша за нього, дуже ефектна і красива, любила гарне життя і не хотіла дітей.

Розлучатися вона також не хотіла, тому розлучилися зі скандалом. Поки свіжа була образа на неї, мій чоловік говорив про неї всякі гидоти, але мабуть любов сильніша за образу.

Потім почалися дзвінки. Колишня дружина дзвонила моєму чоловікові, щоб посваритися, сказати, щоб він не наважувався втручатися в її життя.

Все це доводилося слухати майже щодня. Я йому казала, що вона має рацію, вона тепер вільна жінка і може робити все, що хоче, а якщо його це так хвилює, потрібно було не розлучатися.

Чоловік уперше мене образив! Я зібрала його речі та викликала таксі. Він пішов, грюкнувши дверима.

Я проплакала цілу ніч, а вранці зателефонувала свекруха, благаючи пробачити його. Говорила, що тільки почала жити спокійно, коли він одружився зі мною, і тут знову він може повернутися до першої дружини.

За тиждень з’явився і чоловік, вибачаючись. Але мені здається, що він спочатку спробував умовити колишню дружину знову жити разом. А коли та відмовила, то повернувся до мене.

Я сказала, що не хочу його бачити. Я люблю його, але розумію, що він любить свою колишню дружину та спокою ніколи в нашій родині не буде. Та й образ пробачити не можу!

КІНЕЦЬ.