– Та він ледве дихає! Ти мені трохи дитину не загубила через  свого кота!

–  Пробач… Я ж не знала, – Діана винувато опустила погляд. – Адже в нього частенько буває нежить. Він начебто нормально себе почував, грав, сміявся… Я подумала, що він просто застудився.

Надя сердито підібгала губи і примружилася, потім перемикнулася на сина: почала обмацувати його чоло і прискіпливо оглядати його обличчя.

Племінник опустив голову. Усього хвилину тому він із захопленням бігав по будинку разом із Абрикоскою, а тепер знітився. Зовсім не через алергію.

–  Не знала вона… – буркнула Надія.

– Ну тепер знаєш! Могла б попередити, що в тебе хвостатий алерген з’явився.

Надя пішла, не попрощавшись. Діана бачила, що у Кирила очі на мокрому місці, але втручатися не стала. Все було не настільки погано, як описувала невістка, проте вона розуміла почуття молодої матусі. Ну, чи намагалася зрозуміти.

Діана взагалі була надто поблажливою. З дитинства вона вислуховувала скарги матері на батька. Про те, що він приділяє їй мало уваги.

Про те, що затримується на роботі допізна. Діана заспокоювала маму, обіймала, гладила її по спині, хоча, здавалося б, все має бути навпаки.

З братом у неї теж були чудові стосунки. Як і з його дружиною до цього дня. За словами Олексія, Діана знала, що в них не все добре.

Вони сварилися через сімейний бюджет, бо Надя хотіла витрачати зарплату чоловіка на спільні потреби, а свою – на себе.

У Олексія не складалися стосунки з тещею, і він усіма силами уникав спільних поїздок, а дружина тягла його до батьків. Та багато чого було.

Діана слухала і зі співчуттям кивала, а наступного дня забувала. Ну, мало, які всередині сім’ї проблеми. Живуть же разом.

Вона не лізла, охоче брала на себе роль сімейного психолога і, по можливості, допомагала з племінником, адже іншим було складніше.

Батьки по обидва боки все ще працювали, тому підстрахувати з онуком не могли. Діана ж із задоволенням вовтузилася з Кирилом. Вона мала і бажання, і можливість.

–  Ти нас дуже сильно рятуєш, – з усмішкою говорила Надя. – Без тебе мені довелося б сидіти в декреті, а я вже божеволію від цього. Хоч із людьми поспілкуюсь.

Діані подобалося бути корисною і брати участь у справах сім’ї, адже своєї в неї поки що не було, а її власне життя було дуже тихим і спокійним.

Колись батьки зробили їй та братові царський подарунок: купили їм по однокімнатній квартирі. З того моменту Діана розслабилася.

Вона вирішила, що багато їй не треба, достатньо тиші, спокою та мінімуму стресу. Може, не найправильніший спосіб життя, але Діані було добре.

Вона працювала на віддаленні, та ще й з плаваючим графіком. Навантаження намагалася розподіляти так, щоб бути зайнятою не більше шести годин на день.

За потреби Діана могла навіть  перенести завдання на ніч, або взяти незапланований вихідний. Ідеальний кандидат у няні.

Тільки ось останніми днями ситуація змінилася. Доля любить вносити свої корективи.

Діана йшла з крамниці із повними сумками продуктів. До неї прибилося кошеня. Маленьке, руде, воно  тремтіло від холоду.

–  Голодне, мабуть? – ласкаво сказала вона і кинула йому сосиску.

Однак воно навіть не глянуло у бік їжі і притулилося до її ноги. Діана обережно, щоб не злякати, поставила пакет на землю і погладила кошеня по голові.

–  Ох і лестун. Біжи до мами, напевно, вона тебе вже зачекалася.

“Мамою” в результаті стала сама Діана. Кошеня йшло за нею до самого будинку, і вона просто не змогла його прогнати. Жінка вирішила, що то доля.

Останнім часом їй було трохи нудно, навіть сумно. Вона чудово ладнала з Кирилом, але розуміла: рано чи пізно він піде до школи, почне дружити з іншими дітьми і стане самостійнішим.

Тоді потреба у послугах няні відпаде, і Діана припинить бути другою мамою для племінника. А їй хотілося, щоб хтось чекав на неї вдома, завжди був поруч.

Хотілося віддавати комусь свою турботу та ласку на постійній основі. І Абрикоска ідеально підходила до цієї ролі.

До нового члена сім’ї Діана поставилася з усією відповідальністю: наступного дня купила миски, лотки, чесалки і кігтеточки, відвезла його до ветеринара, зробила щеплення.

Абрикоска дуже швидко освоїлася. Вона забиралася на ліжко і по-господарськи влаштовувавшись серед подушок, вимагала погладити себе. Поки Діана працювала,  влаштовувала засідки на ноги господині.

Все йшло добре, поки не з’ясувалося, що у Кирила алергія. Діана, звичайно, засмутилася, але зовсім не очікувала того, що сталося наступного дня.

–  Ну, що? Ти викинула кота? – спитала Надя, зателефонувавши вранці.

– Вибач, що? – Діана, аж розгубилася.

Вона ще до пуття не прокинулася, а від неї вже щось вимагають.

–  Чудовисько своє вовняне, кажу, виставила за двері?

– Ні. А повинна?

–  Блін, Діано, ну ти ж знаєш, що у Кирила алергія. Як ти собі це уявляєш? Я не можу привезти його до тебе, поки у тебе кіт!

Діана не відразу зрозуміла, що від неї потрібна якась реакція. Адже Надя сама озвучила правильний висновок.

–  Ну… Так, – сказала Діана, коли пауза стала зовсім непристойно довгою. – Не можеш.

–  Тобто ти вибираєш кота замість дитини?

Діана почувала себе так, ніби хтось відважив їй важкий потиличник. Вона не розуміла, чому все подається у такому форматі. Хіба кішка – це кінець світу?

–  Надя, я вже доросла людина. Я живу у своїй квартирі, не у вашій. Мені здається, я цілком можу дозволити собі завести кота. У чому проблема?

– У тому, що ти тітка! – Вибухнула Надя. – Ми розраховували на тебе! А ти готова зрадити племінника заради цього блохастого!

–  Та не зраджую я його! – обурилася Діана. – Просто з його поїздками доведеться зав’язати, якщо так вийшло. Буду в гості до вас приїжджати, як усі тітки. Або на прогулянки його брати.

–  А привозити як я його  тобі буду?! – З претензією в голосі поцікавилася невістка. – Діано, це ж просто кішка! Ти готова посваритися з усією сім’єю через цю грудку вовни?

У цей момент усередині Діани щось надломилося. Напевно, терпіння. Вона дуже довго була зручною, подекуди – навіть на шкоду собі.

Вона брала до себе хворого племінника, відсуваючи всі свої плани. Вона мчала на допомогу, коли Надя просила терміново забрати його із садка.

Вона сиділа з ним, поки брат і невістка «відпочивали від сина». І тепер, на подяку, перед нею ставлять ультиматум?

– Сварку затіяла не я, а ти, Надю. Я не ваша рабиня, щоб виконувати всі ваші примхи на першу вимогу!

–  Ну, зрозуміло! Врахуй, я тебе і на поріг не пущу! – Процідила невістка. – Це ж кішка, вона скрізь лізтиме і залишатиме шерсть на одязі! А я не хочу, щоб мій син задихався через тебе. Ми вчора, між іншим, швидку викликали.

Серце боляче кольнуло, але Діана підозрювала, що Надя перебільшує.

–  Тобто ти хочеш ізолювати мене від племінника?

– Йому така тітка не потрібна. Няньчись далі зі своєю кішкою.

Надя кинула слухавку. Діана сіла і важко зітхнула. Було очевидно: невістка чудово знає, як зовиця любить Кирила, і хоче використати це у своїх цілях.

Діана ж… Вона не була готова йти на поводу у Наді. Зрештою, вона не могла просто взяти, та викинути живу істоту. Навіть, якщо це просто кішка.

Це стало б відмовою не тільки від Абрикоски, а й від самої себе.

В цей момент Абрикоска потерлася об її ноги. Діана посміхнулася, взяла її на руки, та посадила собі на коліна. Та задоволено замуркотіла, влаштовуючись зручніше.

–  У тебе нікого, у мене нікого… Нам треба триматися разом, – тихо сказала вона кішешці, стримуючи сльози.

…Минуло кілька місяців. Діана не дзвонила ні невістці, ні братові першою. Олексій теж не дзвонив, але кілька разів залишив коментарі під фотографіями з Абрикоскою.

Було ясно, що стосунки не зіпсувалися остаточно, але стали набагато стриманішими, прохолоднішими і, можливо, дорослішими.

Діана через маму передала Кирилу подарунок на Новий рік – комікси з його улюбленими супергероями. Мама тихо засуджувала вибір, який нібито дочка зробила.

Племінник не відповів, але Діана знала: «посилку» він отримав. Просто, поки що, не міг зателефонувати чи написати через вік.

Потім він сам розбереться, з ким хоче спілкуватися, без вказівки матері. Або не розбереться. Головне – її совість чиста.

Вона все ще любила племінника. Але тепер любила ще й себе. І справа тут була зовсім не в Абрикосці…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.