Своє дитинство Володимир намагається не згадувати, адже найяскравіші спогади – найжа хливіші. Вова пам’ятав, як батько покинув її маму, і після цього жінка почала зриватися на сина. Вона кричала на 7-річного хлопчика з порога, щойно поверталася з роботи.

Вона піднімала руку на хлопчика, кричала на нього, називала його всякими словами і все це на рівному місці. Чого такого міг наробити 7-річний хлопчик, щоб доросла жінка так із себе виходила?

Якось мати повернулася додому з якимсь чоловіком. Побачивши незнайомця з-за дверей, Вова так зляkався, що сховався до гардеробу.

Раптом незнайомець підійшов до нього, сів навпочіпки і, не відчинивши двері, сказав: – Я Василь, для тебе просто Вася. Ми можемо дружити?

Вова вийшов з шафи, простяг руку і гордо, ніби це не він ховався, відповів: – Володимир! З того часу Василь почав жити з Вовою та його мамою.

Якось за вечерею хлопчик зачепив випадково склянку, і весь вміст вилився на скатертину. Як і очікувалося, Вова отримав потиличника від мами, але Василь не промовчав:

– Ти в своєму розумі? Ще раз побачу, щоб ти піднімала руку на пацана, назавжди піду, зрозуміла?

Вова не вірив своїм очам. Нарешті хтось за нього заступився! Згодом вся ситуація лише покращувалась. Навіть мати Вови змінилася поруч із таким чоловіком, яким був Василь.

Якось вона підійшла до Вови, стала перед ним на коліна, поцілувала руку хлопчика і сказала: – Молю, пробач мені за всі слова та погані вчинки, гаразд?

Я тебе дуже люблю. Ти найдорожче, що я маю на світі, і я тебе більше ніколи не обра жаю. І справді, з того часу життя Вови здавалося казкою.

Незабаром у нього і сестричка народилася, яку він захищав, як справжній чоловік. Життя Вови і надалі склалося краще нікуди. Він став успішним архітектором і заробляв немаленькі гроші на улюбленій справі.

Якось із ним зв’язався якийсь чоловік. Він сказав, що є батьком Вови і хоче попросити в нього грошей у борr і тимчасовий дах над головою, проте Вова сказав, що має лише одного тата, і це Василь.

З цими словами хлопець повісив трубку і більше про свого біологічного батька не чув і не згадував.

КІНЕЦЬ.