Проблема моя почалася ще 4 роки тому, коли чоловік мені зрадив зі своєю колишньою коханкою. Один раз.

Так вона прийшла до нас і все зухвало розповіла, і чоловік підтвердив. Я на той момент була в положенні, чекала 3-ю дитину (у нас зараз четверо, двійня 8 років, середньому 4 роки, а молодшому всього 2).

Тоді було погано, я збиралася з ним розлучатися, але він благав пробачити, що любить тільки мене, а з нею було по дурості, по «старій пам’яті» випадково. Ну, я зрештою вибачила.

Після цього жили нормально. Восени ця колишня прийшла до нього на роботу і сказала, що в неї від нього дитина з того разу. Вона тоді вийшла заміж і сказала чоловікові, що це його, але зараз той дізнався, що не його і розлучився.

Чоловік вирішив зробити тест (хоча по фото — її і наша донька взагалі одне обличчя та обидві в нього) виявився позитивним. Тепер вона претендує на аліменти, визнання дитини, участь у вихованні.

А він на це все погодився, та ще обурювався, чому його дитину 3 роки інший виховував і чого вона не говорила. Хоча він був шокований і з винним виглядом переді мною ходив, ну я дуже образилася і розлютилася, що ось так.

Я цю зраду забути намагалася, а тепер ніколи не вийде. Ще й з нею він спілкуватиметься. І жити на дві родини.

Я посварилася з ним і зараз живу у родички. Але ухвалювати рішення треба буде.

Не знаю, чи це нормально, що в мене такі почуття, якщо тоді вибачила. Але ніби мені знову завдали удару. Чомусь так.

І той випадок згадався. Вона його використовує, а в мене від образи зловтіха, як тепер він потрапив, і злість на них. Не можу повернутися додому поки що, але доведеться, що робити, не знаю.

КІНЕЦЬ.