— Мамо, Ілля запропонував мені жити разом, — обережно почала Аня після вечері.

— І де ви будете жити? — запитала мама, трохи затримавшись.

— У нього є власна квартира. Батько купив її, коли Ілля вступив до інституту.

— Ви не поспішаєте? Ще цілий рік до закінчення інституту. А якщо незаплановано… ну..? — Мама вимкнула воду, витерла рушником руки і повернулася до Ані.

— Я розумію, ти ростила мене одна, боїшся, що я повторю твою помилку, що залишишся зовсім одна… — Аня не могла зрозуміти, мама проти чи ні.

— Ти достатньо доросла, щоб відповідати за свої вчинки. За мене не бійся. У мене заоаз є чоловік.

— Я здогадувалася. А чому ти ніколи не говорила про нього, не знайомила нас? — з цікавістю запитала Аня.

— Не знаю. — Мама опустила очі. — Боялася, напевно. Справа в тому, що він молодший за мене. — Мама підняла на Аню очі.

— Ну і що? Зараз це модно. Значить, ти не проти? — Аня підскочила і обійняла маму.

Спочатку вона щодня дзвонила мамі, часто заходила вечорами.

У Ані залишився ключ від квартири, але тепер вона дзвонила у двері

Одного разу їй відкрив симпатичний молодий чоловік. Обтягуюча футболка ефектно підкреслювала рельєфні м’язи на грудях і руках.

– Дочка прийшла, – сказав він і широко посміхнувся білозубою посмішкою.

– Дочка, та не ваша, – похмуро відповіла Аня і увійшла в квартиру.

Мама готувала вечерю. Вона покращала, по-іншому стала одягатися.

Раніше ходила по дому в затишних халатах, а тепер стояла біля плити в білих спортивних штанях і рожевій короткій футболці.

— Максим, нам потрібно поговорити, — сказала мама, коли чоловік зайшов на кухню.

Ремонт кухні

— Зрозумів. Поговоріть, дівчата, — він знову посміхнувся, блиснувши чорними очима.

— Мамо, він же молодший за тебе років на п’ятнадцять. Ти, звичайно, добре виглядаєш, але різниця все одно помітна, — тихо сказала Аня, коли за Максимом зачинилися двері.

— Ну і що? Ти ж сама сказала, що зараз це модно, — посміхнулася мама.

Аня не впізнавала її. Завжди стримана, серйозна, а зараз вона постійно дурно посміхалася. І очі якісь шалені. А цей підлітковий одяг…

— Тому ти і не знайомила мене з ним? А що буде далі? Тільки не кажи, що зібралася за нього заміж, — розгублено сказала Аня.

— А якщо навіть і так? Ти проти?

Аня відкрила рот, але мама випередила її.

— Ми ще не говорили про це. Я ніколи нічого подібного не відчувала. У мене немов крила виросли за спиною. Я така щаслива!

Мама винувато посміхнулася:

— А ти як? Не сваритеся з Іллею?

— Не сваримося, все добре. Мамо, я піду вже, бо він мене загубив, напевно.

Аня йшла додому засмучена. Вона відчувала себе зайвою в маминій квартирі.

— Що сталося? — запитав Ілля, коли Аня прийшла додому.

— Уяви, мама закохалася, — роздягаючись, сказала Аня.

— Ну і що? Вона ще молода. Або він занадто старий для неї? Потворний?

— Та ні…

— Тоді не розумію, що тобі не подобається. Я ж бачу. Вона не одна, це ж добре, — знизав плечима Ілля.

Аня подивилася на Іллю, як на зрадника.

— Максим майже твій ровесник. І виглядає. З нею все зрозуміло — молодий, красивий. А він? Він же просто користується нею. Не вірю я, що він кохає її, — гаряче висловилася Аня.

— Кохання зло… Або ти заздриш? А може, він тобі сподобався? Дивись, я ревнивий. Викличу його на дуель, — грайливо сказав Ілля.

Аня закотила очі.

— Вічно у тебе дурні жарти. Нічого, я не заздрю. Просто не розумію, що йому потрібно від дорослої жінки. Навколо сотні молоденьких дівчат, бери будь-яку. Їх і кликати не треба, самі за таким погоняться.

— Може, він закохався в твою маму? Або хоче втертися в довіру і обікрасти, — дурів Ілля.

— У нас немає великих грошей. З золота тільки тоненький ланцюжок, сережки і каблучка з фіанітом. Через це не варто втиратися в довіру, — відповіла Аня.

— А квартира? Нерухомість завжди в ціні, — не вгамовувався Ілля.

— Але мама сказала, що поки він не кликав її заміж. Вони не так давно зустрічаються. Яким чином він може отримати квартиру?

— Заспокойся, Аню, я просто так сказав. Ну, закохалася. Не думаю, що у них дійде до весілля. Твоя мама не дурна людина, розуміє, що робить, — серйозно сказав Ілля.

— Та в тому-то й справа, що вона нічого не розуміє. Ти б бачив її дивакувату посмішку. А одяг? Як у підлітка. Він робить з неї молоденьку дівчинку, а вона не така, — обурювалася Аня.

— Вона для тебе мама, тому ти не бачиш в ній жінку. Давай не будемо передчасно гарячкувати. Нехай мама побуде щасливою, — примирливо сказав Ілля.

Осінні куртки

— Але він її кине. І вона буде переживати, плакати, — стояла на своєму Аня.

— Тобі сподобалося б, якби мама заборонила нам бути разом? Вона відпустила тебе, і ти не заважай їй бути щасливою. Подивимося, — розумно зауважив Ілля.

— Почекаємо, коли він розіб’є їй серце або якось зашкодить? Легко говорити, адже це не твоя мама, — обурилася Аня.

— Але у мене немає мами. А якби була, я не став би втручатися в її життя, — різко відповів Ілля.

— Вибач. — Аня зрозуміла, що наговорила зайвого.

А може, він правий? Не варто думати про погане завчасно. Може, це дійсно кохання? Буває ж таке.

Більше вони не говорили про це. Але на серці було неспокійно.

Через кілька днів Аня вирішила знову відвідати маму і хоч щось вивідати у неї про Максима.

Вона знайшла його сторінку в соцмережі. У друзях у нього багато дівчат, але й хлопців теж.

Крім його знімків зі спортзалу, з вечірок, ніякої інформації про нього не знайшла.

Вона знову подзвонила у даері

Мама відкрила майже відразу. Ані здалося, що вона не зраділа їй. Напевно, вона чекала побачити Максима.

— Ти не рада мені? — запитала Аня.

— Ні, що ти. Проходь. Просто думала, що це Максим.

Мама куталася в якусь витягнуту  кофту немов мерзла.

— Ти не захворіла? Якась бліда, — поцікавилася Аня.

— Не говори дурниць. Все гаразд. Будеш їсти? — запитала мама по дорозі до кухні.

Ремонт кухні

— Ні. А чаю вип’ю, — Аня пішла за нею.

— А де Максим? — награно байдужим тоном запитала Аня.

— Ще не прийшов. У нього сьогодні вечірнє тренування. Він працює тренером у фітнес-клубі.

«Хто б сумнівався», – подумала Аня, а вголос сказала:

– Зрозуміло. Як я розумію, ви там з ним і познайомилися.

Сьогодні мама не посміхалася. Вона виглядала задумливою.

Розсіяно ставила на стіл чашки. Коли чайник засвистів, вона судорожно почала крутити ручки всіх конфорок поспіль.

— Мамо, у тебе все гаразд? — стурбовано запитала Аня, спостерігаючи за маминими діями.

Мама не відповіла, налила чай у чашки, сіла навпроти Ані, але пити не стала.

— Мамо?! — окликнула її Аня.

— Все добре. Просто… Знаєш, я була у Максима в клубі. Там такі молоденькі дівчатка займаються. А Максим сказав, що мені потрібно тіло підтягнути, щоб не висіло. І обличчя теж, — як уві сні говорила мама.

— Максим сказав… Мамо, прокинься! Якщо чоловік починає чіплятися до зовнішності, значить, він не любить. Він все одно рано чи пізно кине тебе. Так навіщо лягати під ніж? А якщо щось піде не так? Скільки таких випадків в інтернеті описано, коли після пластичних операцій жінки навіть не приходили до свідомості. Хіба не чула? Мамо, одумайся. Навіщо тобі це? Ти ж не модель. А що ти взагалі знаєш про нього?

— Припини. Я не втручаюся в твоє життя, не заважай і ти мені. Я ще нічого не вирішила. Я люблю його і хочу утримати. Нехай потім кине, але не зараз. Що я бачила в житті? Твій батько втік, так і не одружився на мені. Виховувала тебе одна, про себе не думала. А коли зустріла Максима, то вперше відчула себе бажаною і щасливою. Доживеш до моїх років, зрозумієш. Ти любиш Іллю? А якби він попросив тебе накачати губи або збільшити груди? Ти б погодилася? — запитала мама.

– Це не чесно. Просто я не хочу тебе втратити. Для мене ти найкраща і найгарніша. Обіцяй мені, що не будеш поспішати?

– Про що ви, дівчата? – до кухні зайшов Максим, блиснув чорними очима і спокусливою посмішкою.

Ремонт кухні

Мама обернулася до нього і підлесливо посміхнулася. Ані стало огидно.

— А ми так заговорилися з Анею, що не почули, як ти прийшов.

— Мені час, потрібно ще до семінару готуватися.

Аня встала з-за столу і вислизнула повз Максима в коридор. Одягалася і чекала, що мама вийде її провести, але мама не вийшла.

Ображена Аня пішла, демонстративно грюкнувши дверима.

— Та не втручайся ти. Розумієш, коханням, як і вітрянкою, потрібно перехворіти в свій час. Чим пізніше захворієш коханням, тим важче протікає хвороба. Ну не пощастило твоїй мамі, пізно закохалася. Нехай хоч зараз побуде щасливою, — сказав Ілля, коли Аня розповіла про пластичні операції, на які Максим підбивав маму.

— А раптом вона знівечить себе? — спалахнула Аня.

— А що ми можемо зробити? Заборонити їй? Хоча… Можна найняти кілера і …, — як завжди, у своїй жартівливій манері натякнув Ілля.

— Я переживаю за маму, а ти тільки жартуєш. Більше ніколи нічого тобі не розповім.

Аня ображено відвернулася від Іллі.

— Ань, вибач, — Ілля притиснувся до неї і потерся щокою об її скроню.

Аня щодня дзвонила, але мама була зайнята, просила зателефонувати пізніше. Значить, Максим поруч.

То відмовлялася слухати доводи дочки і переривала розмову.

Одного разу мама зателефонувала сама і сказала, що вже здала аналізи, завтра їй зроблять операцію.

— Ти вдома? — запитала Аня, затамувавши подих.

— У лікарні. Лікар сказав, що ризику ніякого, що він провів сотні таких операцій, — награно весело повідомила мама.

Що тут скажеш? Аня трохи зраділа, що мама почала не з обличчя.

— Ти мені завтра обов’язково зателефонуй після операції, добре? — сказала вона.

Весь день Аня була як на голках, чекала від мами дзвінка. Дзвонила сама, але мама не відповідала. Нарешті, їй відповів чужий жіночий голос.

Осінні куртки

— А де мама? — запитала Аня.

— Вона спить. Все добре, не хвилюйтеся, — відповіли з клініки.

Але як не хвилюватися?

— Спить, тобі ж сказали. Чого бісишся? — насварив Аню Ілля.

— Не знаю. Серце не на місці. Підемо, сходимо до них додому?

— Навіщо? — простогнав Ілля.

— Ну як ти не розумієш? Мама в лікарні. А що робить один молодий красень? Я хочу вивести його на чисту воду. Не хочеш, не ходи, я піду одна, — сказала Аня і пішла в передпокій одягатися. Ілля зітхнув і підвівся слідом за нею.

Їм довго ніхто не відкривав. Аня спробувала відкрити двері своїм ключем, але вони виявилися зачиненими зсередини.

Вона розвернулася спиною до дверей і почала бити ногами.

Нарешті, Максим відкрив. Між полими накинутого на плечі халата виднілися засмаглі груди з горбами накачаних м’язів. Від несподіванки Аня застигла з відкритим ротом.

Ілля відштовхнув її вбік, щоб вона не витріщалася на напівголого соловіка, і запитав, чому той так довго не відкривав.

— Спав, — не моргнувши оком відповів Максим. — А вам чого треба? Я втомився після тренування, до зустрічі гостей не готувався. Ольга в лікарні.

— Ти її під ніж вмовив лягти, а сам спиш, як ні в чому не бувало? Пусти!

Аня хотіла увійти в квартиру, але Максим ледь не зачинив перед її носом двері. Ілля встиг просунути в щілину ногу.

Поки вони з Максимом мірялися поглядами і силами, Аня розбіглася і протаранила двері разом з Максимом.

Ілля не розгубився і теж натиснув на двері. Від несподіванки Максим не втримав оборону і відлетів убік.

Аня кулею влетіла в кімнату.

На ліжку лежала оголена блондинка років двадцяти.

Аня обернулася і побачила розгубленого Іллю, поруч з ним стояв Максим.

— Я викликаю поліцію. Ви силою увірвалися в чужу квартиру… — обурено сказав він.

— Зроби ласку. Це моя квартира. Це ти вторгся в неї, ще приволік цю… — Аня ледве стримувала свій гнів.

— Ми подали документи в РАГС. Скоро я стану чоловіком твоєї мами, — викрикнув Максим.

— Ань, ходімо, — потягнув її за руку Ілля.

— Ну вже ні. Заява — це ще не штамп у паспорті. Він послав її під ніж, а перед цим відвів до РАГСу. А тим часом зраджує моїй мамі. Забирайтеся звідси, поки я не викликала поліцію. Одягайся! — гримнула Аня на дівчину на ліжку.

— Що ви кричите на весь будинок? Двері навстіж… — у квартиру заглянув сусід.

— Дядько Володя, викликайте поліцію. Цей… шахрай притягнув до маминої квартири якусь дівку! — крикнула Аня.

— Все, не кричи, ми йдемо. Але ти не думай, що це зійде тобі з рук… — почав Максим, підбираючи з підлоги розкидані речі.

Блондинка сором’язливо загорнулася в простирадло.

— Котик, ти ж казав…

— Одягайся, хутко! — гримнув на неї Максим, натягуючи на себе джинси.

— За речами прийдеш потім, і ключі залиш, — сказала розбурхана Аня.

— Я теж піду, — сказав сусід, коли Максим з дівчиною пішли.

— Ну і чого ти домоглася? Мати тобі не подякує, — зауважив Ілля.

— Ну і нехай. Я потім їй все розповім.

— Пом’яни моє слово, вона тобі не повірить. А цей Максим скаже, що ти його обмовила. Не доведеш, — резонно зауважив Ілля.

— Доведу. — Аня повернулася в кімнату, струснула простирадло, що валялося на підлозі.

З нього випав червоний ліфчик. Аня підняла його двома пальцями.

— Розмір явно не мамин і не мій, — Аня переможно подивилася на Іллю.

Увечері вона додзвонилася до мами. Та відповіла млявим тихим голосом.

— Мамо, як ти?

— Ой, донечко. Даремно я тебе не послухала. Так боляче. Все болить. У мене піднялася висока температура. Мені витягли імплантати, — простогнала мама.

— Слава Богу. Більше нічого не роби, чуєш? — попросила Аня.

— Я дзвонила Максиму, у нього телефон вимкнений. Ти не могла б сходити додому і перевірити, як він? — попросила мама.

«Ледь оговталась, а все про Максима думає. Ілля правий, вона не почує мене, не повірить», — засмучено подумала Аня.

— У твого Максима все добре. Одужуй. І ні про що не думай, — сказала вона і натиснула на відбій.

Після лікарні мама ходила бліда і згасла. Аня надала їй ліфчик білявої подружки Максима і розповіла, як все було.

Сусід підтвердив. Він обіцяв, що більше не підпустить Максима до мами.

Але мама не могла забути Максима. Дзвонила і ходила до нього в клуб, принижувалася, просила повернутися.

Але він сказав, що йому набридла вона і її божевільна дочка.

Ось так і закінчилося мамине кохання. Від нього залишилися тільки тоненькі шрами від невдалої операції, але і вони з часом стали майже непомітними.

Сусід став піклуватися про маму. То в магазин сходить, то відремонтує ручку дверей то виведе маму на прогулянку. Він був на десять років старшим за неї.

Проти дяді Володі Аня нічого проти не мала, навіть навпаки.

З ним мама стала колишньою — спокійною і розсудливою.

Ілля нарешті зробив Ані пропозицію. Після іспитів вони зіграли весілля. Вірний дядько Володя і на весіллі не відходив від Аніної мами.

Аня, як годиться, кинула свій букет гостям. І із завмиранням серця дивилася, як кілька рук дівчат і незаміжніх жінок, які бажали зловити його в надії вийти заміж найближчим часом, потягнулися до нього.

Дядько Володя випередив усіх — зловив букет прямо на льоту, високо підстрибнувши. Він не залишив іншим жодного шансу.

Він урочисто подав букет мамі, і вона збентежено посміхнулася йому.

Кожна жінка мріє про кохання. Але не кожен чоловік може зробити її щасливою.

Вона шукає того, хто був би схожий на її дівочі мрії. Або вибирає партнера набагато молодшого за себе, щоб продовжити свою молодість.

Обманюється в тому і в іншому випадку.

А той єдиний, часто виявляється зовсім поруч…

Як казала Коко Шанель: «Краса потрібна нам, щоб нас любили чоловіки, а дурість – щоб ми любили чоловіків».