– Вона приїхала, щоб мені настрій зіпсувати? Ти ж казав, що нова квартира нам буде, я вже й речі поскладала, батька попросила, щоб він машиною допоміг нам все перевезти, а виявляється, в новій квартирі твоя мама розкошуватиме!

Невістка не на жарт розійшлася, коли зрозуміла, що її мрія про переїзд в новеньку квартиру так і залишиться мрією.

– Не приймай все так близько до серця, мама ще може передумати, – заспокоював мій син свою дружину.

А я в своїй кімнаті все чудово чую, і так мені прикро, що не описати ніякими словами. З чого невістка взяла, що я їй щось винна?

Я не знала, як мені на це реагувати. Нещодавно я приїхала із заробітків, де була майже 10 років. Я відкладала гроші на квартиру, і син про це знав. От тільки я йому ніколи не обіцяла, що ця квартира буде його.

Я приїхала додому 2 тижні тому. Ще будучи в Італії я знайшла підходящий варіант, а зараз я просто приїхала подивитися. Мені все підійшло – двокімнатна квартира покращеного планування в гарному районі, поряд парк і озеро, тиша – все якраз так, як мені треба.

Гроші я мала, квартиру придбала, а тоді зробила святкову вечерю, щоб оголосити дітям про це. Для них у мене теж був сюрприз, я вирішила свою стару квартиру їм віддати і документально все оформити.

Але ні син, ні невістка не зраділи. Як тільки я оголосила про покупку і наголосила, що квартира мені, невістка встала з-за столу і почала витирати сльози. Демонстративно пішла в свою кімнату, а син слідом за нею.

Відколи мій син одружився, я його просто не впізнаю. Невістка має на нього неабиякий вплив, і тепер він слухає у всьому її.

Рік тому я приїхала додому, щоб весілля сину зробити. Невістка мені в принципі сподобалася. Здивували мене свати, які заявили, що у них немає грошей, а я заробітчанка, тому всі витрати маю взяти на себе.

Я тоді хотіла сина переконати, що може і не треба їм весілля, нехай просто розпишуться і живуть. Але син відмовився, сказав, що для Аліни це дуже важливо – вона хоче білу сукню, виїзну церемонію і багато гостей.

Все це оплатила я, навіть весільну сукню за 500 євро невістці купила, бо дешевшої вона не хотіла. Грошей мені було не шкода, я хотіла, щоб мій син був щасливим.

Та за рік син дуже змінився. Тепер він робить так, як каже Аліна. Їй не сподобалося, що в нову квартиру переїжджаю я, і син прийшов до мене з’ясовувати стосунки.

– Мамо, ти мене підвела. Як я тепер маю дивитися в очі дружині? Я ж їй обіцяв, що ця квартира буде для нас.

– А хто тебе просив це робити? Я тобі такого ніколи не говорила.

– Але ж це логічно, всі мами-заробітчанки так роблять!

– Що саме роблять?

– Віддають нове житло дітям. а самі доживають в старих квартирах, – спокійно відповів син.

Ключове слово тут було доживають. Син з невісткою вирішили, що мені вже нічого не треба. Маю свою стару квартиру – і треба тихенько в ній доживати.

Та я так не вважаю, на нову квартиру я сама заробила, і маю право хоч на старість пожити добре. Хіба не так.

Син дуже образився, сам ледь не заплакав, бо ж як він тепер своїй дружині буде у вічі дивитися?

– Не хвилюйся ти так, ця квартира таки буде твоя.

Син аж зрадів, коли таке почув. Але я відразу додала:

– Ти ж у мене один спадкоємець, тож рано чи пізно все моє буде твоїм, – кажу.

– Мамо, ти стала жадібною. Мені соромно за тебе перед Аліною і її батьками.

– А до чого тут свати? Батьки Аліни вам нічого не дали, а я вам квартиру даю. Нехай не нова, але ж це власна житлоплоща, і мені шкода, сину, що ти не можеш цього належним чином оцінити.

Квартиру нову я таки залишу собі, це ре обговорюється, а за сина мені прикро. Він через цю квартиру перестав зі мною спілкуватися.

Джерело