Коли я переступила поріг будинку батьків мого чоловіка вперше після весілля, я почувала себе як на старті нового розділу мого життя. Я була сповнена побоювань: як мені ужитися з новою родиною, особливо зі свекрухою, Ганною Михайлівною? Але мої страхи швидко розвіялися.

Того дня, коли ми з чоловіком Олексієм переїхали до його батьків, Ганна Михайлівна зустріла нас привітно.

Хата блищала від чистоти, а з кухні долинав аромат пирогів. “Ласкаво просимо до вашого нового будинку, любі,” – сказала вона з посмішкою, яка відразу розслабила мене.

“Дякую, мамо, що так нас зустрічаєш”, – відповів Олексій, і ми з ним допомогли їй накрити на стіл. За вечерею Ганна Михайлівна виявилася не лише чудовою господаркою, а й чуйним співрозмовником.

Вона цікавилася моїми захопленнями, ділилася порадами по дому та пропонувала допомогу у всьому. Я швидко зрозуміла, що мої побоювання про можливі натягнуті стосунки були марними.

“Ти знаєш, я завжди мріяла про дочку, і тепер моя мрія збулася”, – сказала вона мені одного разу, коли ми разом готували вечерю. Ці слова зігріли моє серце.

Ми жили з батьками Олексія кілька років, доки не зібрали достатньо коштів, щоби купити власну квартиру.

Навіть переїжджаючи, я знала, що наші теплі стосунки залишаться з нами. Зараз, вже облаштувавшись у своєму будинку, я продовжую регулярно дзвонити та відвідувати Ганну Михайлівну.

Вона не просто свекруха, вона як мама для мене, і я вдячна долі за такий подарунок. А у вас як складаються стосунки зі свекрухою чи невісткою?

Це може бути напрочуд гармонійне партнерство, якщо відкрити для нього своє серце.