Світлана виховувала дітей самостійно. Вона подбала, аби донька та син здобули хорошу освіту, допомогла підшукати роботу та забезпечила житлом. А, замість того, щоб бути вдячною за всі старання, донька не запросила матір на власне весілля.

Оксана практично не пам’ятала свого батька. Той покинув сім’ю, коли діти були зовсім малими. Але, серед запрошених на бенкет з нагоди одруження він є.

І дарма, що покинув їх напризволяще, не допомагав матеріально та навіть не цікавився, як живуть. А, от коли дійшло діло до весілля, то поважний гість. На відміну від матері, яка всю себе присвятила дітям.

За ці роки батько Оксани та Сергія – Михайло, встиг об’їздити пів світу у пошуках хорошого життя та особистого щастя. Він змінював місце проживання, роботу та жінок.

Зрештою, йому вдалось заробити собі на безбідну старість. Коли повернувся у рідне місто, вирішив налагодити зв’язок з уже дорослими дітьми. Хоча до того, вони не отримували від нього жодних знаків уваги, чи турботи.

Михайло стільки разів одружувався, що вже й самому важко порахувати. Проте, на весілля до доньки прийшов не сам, а з новою пасією. Ще й свій чисельний виводок взяв із собою. Для всіх знайшлося місце, тільки не Світлани. Сергій теж не пішов, аби підтримати маму.

Жінка не розуміла, чому таке жорстоке несправедливе ставлення. Хоча вона здогадувалась.

Ще на етапі планування весілля, Оксана заявила матері, що їй не вистачає коштів на заплановані витрати, через те, що спонтанно придбала новий автомобіль.

Вона поставила Світлану перед вибором: або та оплатить частину бенкету, або придбає весільну сукню та костюм для нареченої та нареченого. Жінка сказала, що може внести суму лише за гостей запрошених з їх сторони, а свати хай платять за своїх, яких у два рази більше.

З того часу донька перестала з нею спілкуватись і запрошення на весілля матір також не отримала. У той час коли всі веселились на весільному бенкеті, мама Оксани сиділа вдома та оплакувала свою нещасну долю.

КІНЕЦЬ.