Дружили з дівчинкою з далеких 90-х, їли-пили за одним столом. Дружили, як мені здавалося, настільки сильно, що вважала її сестрою.

Але в одну мить зруйнувався світ. Я дізналася, що вона протягом багатьох років зустрічалася з моїм чоловіком.

Вона була заміжня (відвела його від іншої), але шлюб тріснув майже відразу, з’явилася дочка. І тоді, мабуть, вирішила вона, що треба брати від життя все, що хочеться.

Мій чоловік вміє заробляти, майстер на всі руки, ось вона й вирішила, щоб і їй такого роздобути. Зараз він пішов до неї із сім’ї, де двоє дітей.

Аліменти платить, подітися нікуди, працює офіційно. Але урізав у дітей все, що можна було.

Зате вони літають за кордон, будують будинок, він щотижня возить її до сауни-лазні. Повз старшу дочку (рідну) проходить повз, навіть не вітається.

Маленьку брав перші півроку, зараз навіть не дзвонить. Ось як життя повернулося.

Я, наївна дурна, бачила в ній подругу-сестру, а вона просто бачила в мені дурну, яка нічого не бачить і нічого не чує. Я їм зла не бажаю, та й щастя теж не бажаю.

Ті жінки, які бачили сльози своїх дітей, коли чекали на тата додому, мене зрозуміють. Молодша, як собачка, чекала на нього, при кожному повороті ключа, кричала: «Тато прийшов».

А тато просто викреслив їх зі свого життя. Старшій 17 років, вона все розуміє, а маленькій поки що важко пояснити, чому так все вийшло.

КІНЕЦЬ.