Влад хотів розлучення, але його дружина через його егоїзм не могла дати свою згоду на це. Зрештою жінка сама зрозуміла, що загнала себе в кут, і все було б набагато краще, якби вона погодилася на розлучення тоді.

 

Влад та його дружина Марина вже давно не відчували щастя у своєму шлюбі. Цей колись теплий і люблячий союз перетворився на низку нескінченних сварок та непорозумінь.

Влад, усвідомлюючи, що їхні стосунки досягли глухого кута, зважився на розлучення. “Марино, я думаю, нам час розлучитися.

Наш шлюб більше не приносить щастя ні тобі, ні мені,” – обережно почав Влад одного вечора. Марина, завжди горда і самовпевнена, відреагувала з недовірою та гнівом: “Ти не можеш просто так взяти і кинути все!

Я не дам тобі розлучення!” Дні йшли, а ситуація в будинку ставала все більш напруженою.

Марина відмовлялася приймати думку про розлучення, стверджуючи, що це удар по її самооцінці та репутації. Але чим більше вона чинила опір, тим ясніше розуміла, що їхній шлюб вже не врятувати.

“Я не можу так більше продовжувати”, – зізналася вона подрузі телефоном.

“Моя гордість не дозволяє мені погодитись на розлучення, але я бачу, що все вже закінчено.” У міру того, як час минав,

Марина почала усвідомлювати, що її впертість лише посилює ситуацію. Вона загнала себе в куток, відмовляючись від того, що могло принести полегшення обом. Зрештою, вона зібрала волю в кулак і підійшла до Влада: “Я розумію, що ми обоє страждаємо. Я готова дати згоду на розлучення.”

Влад, хоч і був здивований її рішенню, відчув полегшення. “Дякую тобі за це, Марино. Я думаю, так буде краще для нас обох.”

І так, після багатьох місяців напруги та конфліктів, Марина та Влад знайшли в собі сили визнати, що часом відпускати – це означає проявити справжню любов та повагу до себе та іншого.

КІНЕЦЬ.