Нещодавно у нашому тихому сімействі вирували мавританські пристрасті. Я насмілилася виставити маму чоловіка з нашого будинку. Сам він при цій епохальній події не був присутній, але мама розписала йому все в таких фарбах, що навіть додому не приїхав ночувати. Але потім дізнався мою версію подій і став на мій бік.

До мами чоловіка я ставилася як до неминучого зла. Терпіла всі її вчення, підколки і порівняння з її дочкою, яка сама собою в рази краща за мене в усьому. Терпіння у мене не гумове, звичайно, але я щосили намагалася тримати себе в руках. Зрештою поганий мир набагато кращий за добру сварку.

Раніше мати чоловіка була у нас дуже частим гостем. Перевіряла, що у нас у холодильнику, чи прассую я шкарпетки чоловікові, як стежу за порядком. Робити їй все одно не було чого – вона сама на пенсії, чоловік працює, дочка навчалася в іншому місті. От і ходила до нас мало не щодня.

Треба сказати, що чоловік, коли бачив, що я вже доходжу до піку кипіння, маму свою осідав і тихо-мирно виправаджував від гріха подалі. Але в свій час він працював вахтами, тому свекруха розважалася на всю. Не пускати маму чоловіка було дорожче. Вона потім мізки винесе мені, чоловікові, усім.

Звільнення прийшло раптово. Закінчивши навчання сестра чоловіка приїхала назад до нашого міста. Вона оголосила батькам, що одружується, їй зробили пропозицію. Свекруха була щасливою і навіть віддала під проживання дочки квартиру бабусі, яку до цього здавала.

Ми самі жили на моїй території, в одній кімнаті, але планували в майбутньому розширюватися. Зовиці ж свекруха віддала двохкімрнатну квартиру. З моменту повернення невістки за два місяці мама чоловіка відвідувала нас тричі. Раніше ж могла через день ходити.

Тож поверненню зовиці я раділа. З нею самої в мене ніколи жодних конфліктів не було, підтримувався ввічливий нейтралітет.

Звичайно, після весілля дочки свекруха трохи заспокоїлася і знову звернула палаючий погляд  на мене, недолугий, але за час перепочинку моя нервова система встигла трохи зміцніти. До того ж увагу на мене свекруха звертала недовго – її дочка оголосила про вагітність.

Усі дев’ять місяців я процвітала. Свекруха повністю розчинилася в дочці та її потребах. Тим більше їй було чим займатись, вагітність проходила складно. Спочатку токсикоз, потім набряки, потім погані аналізи. Було дуже шкода сестру чоловіка, намучилася вона. Але вчасно народила здорового великого пацана.

А там за кілька місяців з’ясувалося, що і я вагітна. Зі мною, дякувати Богові, свекруха так не носилася, але зовсім випасти з її зони видимості вже не виходило. На мене знову ринув потік порад, але вже на тему дитини.

Коли я була на шостому місяці чоловік вирішив, що настав час переставати тягатися на вахти і знайшов роботу у нас у місті. Зарплата лише трохи менша, зате щодня вдома.

У нас народилася дівчинка, і спочатку мені дуже потрібна була допомога. Чоловік, звичайно, допомагав, але ж він ще й працює. Свекруха до нас не поспішала на допомогу, тільки щедро роздавала поради телефоном. Довелося викликати мою маму на допомогу.

Чоловік оцінив, що теща все покинула, взяла відпустку та примчала допомагати з онуком, а його мама лише добрим словом підтримує. Мабуть, висловив своє невдоволення, бо свекруха почала з’являтися. Не часто, але хоч щось.

Тиждень тому ми з дочкою виписалися з лікарні, куди загриміли з бронхітом. Лікарі сказали, що долікуватися ми можемо і вдома, тому я попросила нас виписати, щоб не заразитися ще чимось, поки лежимо в цій лікарні.

Приїхали додому, а наступного дня прийшла свекруха. Розпитала, що та як, що лікарі говорили, а потім сказала, що у зовиці теж син зараз хворіє.

– Я ось зараз до них заходила, у онука соплі, кашель. Дочка лікаря викликала, ось чекають, доки прийде, – розповідала вона, а в мене кам’яніло обличчя.

– Ви хочете сказати, що зараз були у хворої дитини, а тепер прийшли до будинку, де чотиримісячна дитина, яка тільки-но виписалася з лікарні?! Ви там хоч у масці були?

– Навіщо? У них не ковiд, – відповіла вона, а я нервово розсміялася.

Свекруха не зрозуміла, що не так. Я їй доступно пояснила, що так не робиться, сказала, щоб вона в цю ж секунду одягалася і йшла. Очевидно, очі в мене були шалені, тому вона навіть сперечатися зі мною не стала. Підхопилася, зібралася та пішла.

Я закрутилася з справами, що накопичилися, тому не відразу зрозуміла, що чоловікові взагалі-то час прийти з роботи. Набрала йому. Голос був твердий, тон сухий. Він відрапортував, що перебуває у мами і заспокоює її, бо якась грубіянка з криками і мало не з кулаками вигнала її з квартири. І поклав слухавку. Я передзвонювати не стала.

Ночувати чоловік не прийшов, а коли наступного дня заявився, я пояснила йому, що і як сталося. Чоловік від вчинку мами теж випав у осад. Йому вона зовсім іншу версію розповіла.

Чоловік вийшов на кухню та поспілкувався з мамою по телефону. Я не чула, що він казав, дочка почала плакати. Але переді мною чоловік вибачився і сказав, що мама тепер приходитиме лише на наше запрошення.

КІНЕЦЬ.