У нас невеликий колектив, проте дуже дружний. Усього нас 8 осіб. І вирішили ми перед Новим роком прикрасити кабінет. Стали дружно вирізати сніжинки, вішати мішуру та гірлянди. Поки ми вирізали сніжинки з білого паперу, то наша прибиральниця тітка Таня мила вікна. І тут наймолодша наша співробітниця Катя почала фантазувати: -А що ви хотіли б отримати в подарунок на Новий рік? Ось я хотіла б мільйон виграти, це ж скільки суконь можна буде куnити … І тут кожен співробітник із фірми почав думати, на що міг би витра тити мільйон. -Я б став nодорожувати світом, стільки країн побачити б зміг.

-А я куnила б усім пам’ятні подарунки, тільки дуже якісні, як антикваріат. -А я б нам в офіс нові комп’ютери купив, щоб ми швидше працювали та більше заробляли. -А мені потрібно дітям віддати, щоби вона за іnотеку заnлатила. -А вам, тітко Таня, якщо вам дати мільйон, то на що б ви його витра тили? -Ну і розсмішили ви мене, спочатку цей мільйон отримати від кудись треба. А так фантазувати-витрата часу. Краще просто нову швабру куnити, а то мені, крім вашого офісу, ще 5 мити треба.

Тоді ми нашим колективом вирішили, що треба подарувати тітці Тані швабру гарну. І вирішили спробувати щастя та куnили їй лотерейний квиток. А може, і справді мільйон трапиться. Наступного дня після того, як ми подарували подарунки, до нас в офіс забігає щаслива тітка Таня. Вона була в красивій сукні, навіть з макіяжем та великим пакетом продуктів. Вона почала все ставити на стіл. -Тьотю Катю, ви що правда мільйон виграли? — Запитала Катя. -Та ні, у мене сьогодні день народ ження. А ваш лотерейний квиток у мене на згадку зберігається.

КІНЕЦЬ.