Подзвонила заздалегідь синові, попередила. Оленка зараз пил швидко прибере, дізнавшись, що приїду. Нехай готується, а то задохнусь.

Коли доїхала, наближався час обіду. Невістка метушилася на кухні, накривала на стіл. Дивилася я на це все і посміхалася. Це я її так виховала, навчила всьому. А то раніше зовсім господиня була з неї ніяка. На стіл все необхідне розклала і стала борщ розливати.

Побачивши свій улюблений суп, я зраділа. Ну є плоди моєї праці, не дарма все! Я їй сто разів говорила, що на обід потрібно щось нормальне подавати, а то вона своїми салатиками безглуздими нікого не прогодує. Всі сіли за стіл.

Спробувала я суп, а він якогось дивного смаку, кислий. -Олено, ти за яким рецептом готувала? — суворий голос. -Я не готувала, це ми напівфабрикатами купуємо, швидко розігрівається, та й дешевше.

А обличчя спокійне і в очі дивиться. Я трохи не схопилася за серце. Мій син і онук харчуються напівфабрикатами! -Господи, боже спаси і збережи, помилуй рабів своїх.

Ох, мені навіть погано стало. Олена, ти серйозно?! -Тетяно Іванівно, у нас зайвих грошей зараз немає. Я такий сkандал закатала, що, напевно, і сусіди чули! Грошей їм залишила, хай годує нормальними продуктами сім’ю. Ну, що ж це за неподобство?! Я ж казала, що за ними потрібен постійний контроль, а то пропадуть!

КІНЕЦЬ.