Віра вийшла в коридор, щоб провести гостей. Раптом відкрилися двері сусідньої квартири і звідти вийшла її сусідка Олена. – Віро, привіт! А що це знову в тебе таке? Навіщо тобі це?! – запитала сусідка. – Кожного дня повен дім людей! Хіба ж так можна? Ех ти! А прибирати після всіх? Ну ти й даєш! – Прибирати? Та не прибираю я після них. У нас все в порядку… – А як обберуть тебе? – здивувалась сусідка. – Що в нас узяти, – відповіла Віра. А якось вночі до неї постукали в двері

 

-Віро, ну яка ж ти нерозумна! Навіщо ти всіх в гості водиш. Навіщо тобі все це треба? І так ледве кінці з кінцями зводиш, – казали сусіди.

-Це друзі дітей. Та й не приводжу я їх. Вони ж дружать. Де їм ще жити? Не на вулиці ж вештатися. То дощ, то холод. Нехай сидять. Мені не шкода. А вулиця до добра не приведе…

…Віра рано залишилася без чоловіка. Не стало його. Сім’я залишилася без годувальника.

Віра залишилася з двома хлопчиками семи та восьми років та п’ятирічною донькою.

Працювала на пошті, а вечорами мила підлогу. Батьки далеко, та й на допомогу від них чекати марно. Слабі…

Завжди допомагав город, кури та дві кози. Діти росли, допомагали.

Друзі хлопчиків любили приходити до Віри додому. У неї завжди було тихо і затишно і тітка Віра їх усіх годувала млинцями, оладками або просто печивом.

Хоч і чай іноді був без цукру, але це байдуже. У неї завжди було добре. Хтось проводив час у них, уникаючи батьків, які гульбанили.

У когось батьки працювали допізна, але додому друзів не дозволяли приводити.

Завжди в їхньому домі було від трьох до десяти друзів.

Коли вони стали старшими, то стали допомагати і з дровами, і з городом.

Такою великою компанією все робилося швидко та весело. І дрова складуть і картоплю викопають.

Потім до них приєдналися й дівчата, подруги молодшої дочки. Компанія збільшилась.

Якось Віра вийшла в коридор провести гостей. Раптом відкрилися двері сусідньої квартири і звідти вийшла її сусідка Олена.

-Віро, привіт! А що це знову в тебе таке? Навіщо тобі це?! – запитала сусідка. – Кожного дня повен дім людей! Хіба ж так можна? Ех ти! А прибирати після всіх? Ну ти й даєш!

-Прибирати? Та не прибираю я після них. У нас все в порядку…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩