Згаяний час — згаяне життя. Шкода, що Віра зрозуміла це так пізно.

Віра зустріла Олега в двадцять сім років. Вона не мала нічого. Жила з бабусею, якій стукнуло сімдесят, і мамою, яка в п’ятдесят років не могла і кроку без неї ступити. Віра згасала з кожним прожитим днем. Робота не приносила ні задоволення, ні грошей. Чоловіка не мала. Переїхати не могла. Доволилося щодня слухати дорікання рідні.

Олег зайшов до їхнього продуктового за хлібом, а вийшов — з номером Віри. Вони швидко стали зустрічатися. Пройшов якийсь місяць, як Віра спакувала валізи. Вона покидала бабусин дім з радістю. Нарешті в неї буде сім’я! Дівчина мала багато надій, стосовно Олега, тому швидко вийшла за нього. В свої двадцять сім, Віра лише раз зустрічалася з чоловіком. Олег був її другим кавалером.

Спочатку все було дуже добре. Віра ходила на роботу п’ятнадцять днів на тиждень. Вона мала вдосталь часу для хатніх справ та роботи. Олег радів, коли бачив абсолютно чисту оселю, три страви на обід та гарну дружину під боком.

Хороші часи тривали не довго. Віру скоротили. Знайти нову роботу ніяк не могла. Хтось не хотів брати через вік, інші — чіплялися до недавнього заміжжя.

• Ви тільки побралися. Зараз ми вас на роботу візьмемо, а ви в декрет підете! Ні-ні-ні! Дякуємо. Нам таких працівників не треба!

Нехабаром, Віра правда народила. Олег, наче показився. Він вимагав від дружини занадто багато. Хотів, щоб вона в домі все втигала, на роботу ходила і дитиною опікувалася самотужки. Жодної вільної хвилинки не мала. Завжди в роботі.

Віра старалася, адже занадто сильно цінувала своє заміжжя. Дівчина знайшла роботу. Пішла в м’ясний павільйон. Платили ледь-ледь п’ять тисяч гривень. Вдома так само стралася наводити чистоту. Біля дитини сама бігала.

Олег все одно був незадоволений.

• Твоя минула робота мені більше подобалась. Там ти працювала три через три, а тут якась нісенітниця! Шість днів тебе немає! Більше працюєш, а менше заробляєш. Це як?!

Олег вимагав змінити роботу. Треба було знайти таку, щоб працювати мінімальну кількість днів в місяці, але заробляти хоча б сім тисяч. Ще він вимагав більше готувати, а то одні макарони набридли. Бажано дитині більше часу приділяти. Ну, і про чоловіка пам’ятати.

Віра намагалася відповідати всім вимогам свого чоловіка. Робила все так, як він казав. Олегу все одно нічого не подобалося. Так минуло чотири роки. Віра постійно змінювала роботу, приймала нові вимоги і намагалася відповідати їм. Олегу ніколи нічого не подобалось. Він вимагав, адже знав, що Вірі нікуди діватися. Назад до мами вона не хотіла повертатися. В тридцять один рік, не надто солідно знову жити з батьками. Квартири своєї не мала, як і заощаджень. Віра була прикута до Олега. Він мав все, а вона — нічого. Навіть молодість згаяла.

КІНЕЦЬ.