Віра Миколаївна з хвилюванням чекала на вечор. Її син Андрій збирався представити їй свою майбутню дружину. Вона пекла пиріг, готувала вечерю і намагалася створити затишне та привітне оточення для зустрічі.

Коли двері відчинилися, і Андрій увійшов до будинку зі своєю дівчиною, Віра Миколаївна була приголомшена. Жінка була явно старша за Андрія , і це було видно не тільки за її зовнішністю, а й за її манерами та стилем одягу.

– Мамо, дозволь представити, це Олена, – сказав Андрій, обіймаючи свою обраницю. Віра Миколаївна на мить втратила дар мови, але потім привела себе до тями і посміхнулася:

– Здрастуйте, Олено. Рада вас бачити. Вечеря проходила у напруженій атмосфері. Віра Миколаївна не могла зрозуміти, що привабило її сина у цій жінці.

Однак у міру того, як вечір тривав, вона почала помічати особливості Олени, які робили її справді унікальною: її розум, почуття гумору, тепло та турботу про Андрія.

– Олено, розкажіть, як ви зустрілися з Андрієм? – поцікавилася Віра Миколаївна.

Олена посміхнулася: – Ми зустрілися на конференції.

Я працюю в науковій сфері, а Андрій був там як журналіст. Нам було цікаво спілкуватися, і так розпочалася наша історія.

Віра Миколаївна помітила, як очі Андрія горіли, коли він говорив про Олену. Він дивився на неї з такою любов’ю та гордістю, що

Вірі стало ясно: її син справді щасливий.

Після вечері, коли гості пішли, Віра Миколаївна сіла у крісло і замислилась.

Її думка про Олену змінилася. Вона зрозуміла, що вік – це лише цифра, і головне – це те, які почуття люди відчувають одне до одного. З часом Віра Миколаївна та Олена стали близькими подругами.

Олена стала не просто невісткою, а й дуже близькою людиною для Віри Миколаївни. І вона була вдячна долі за те, що призвела її сина до такого правильного вибору.

КІНЕЦЬ.