Чоловік Віри останній місяць був чимось стурбований, роздратований, на будь-які запитання відповідав ухильно:

– На роботі неприємності. Не хвилюйся, тобі не можна хвилюватися. Я все вирішу.

Віра була на сьомому місяці вагітності, дитина була бажаною. І півроку вагітності чоловік порошинки здував з Віри, передбачав бажання Віри. А в останній місяць чоловіка наче підмінили. Ну гаразд, неприємності на роботі, але крім роботи, є й інше життя. Та й що таке могло статися на роботі, що треба було ще ввечері розмовляти по телефону. Чоловік йшов надвір, щоб поговорити по телефону, а потім не розмовляв із Вірою. Пив заспокійливий чай і лягав спати на дивані. 

“Щоб своїми думками не заважати тобі”, – пояснював свою поведінку чоловік.

Цього вечора зателефонувала свекруха:

– Віро, я не можу додзвонитися до сина. Переживаю. Він вдома?

– Так вдома. Прийшов добряче «веселий» і заснув. Прокинеться, я скажу, що ви дзвонили.

– Стривай. Він сказав, чим суд закінчився? – спитала свекруха.

– Який суд? Він був у суді? – не зрозуміла Віра.

– То ти нічого не знаєш? Тоді я не скажу. Нехай сам розповідає, – сказала свекруха та відключила телефон.

Віру, звичайно, турбувала ця звістка. Що це за суд? А головне, чому чоловік нічого не сказав про суд? І що це взагалі все означає?

Щойно чоловік прокинувся, Віра поставила всі запитання. І чоловіка не витримав, він сварився:

– Ти звідки знаєш? Мати промовилася? Ось жінки, ніякого секрету довірити не можна. Розумієш, я ж їй навіть гроші давав, щоб вона процедуру зробила. Не готовий був до одруження і до дітей. Та й взагалі, я б з такою ніколи не одружився! Я тоді перебрав трохи, і не подумавши наробив справ. Тепер ось розбирайся. Уявляєш, дитині п’ять років. Тепер аліменти платитиму. Хто вигадав ці тести? Без нього вона б не довела батьківство. Ну нічого, я щось придумаю. Рано матуся радіє.

Віра сказала, що погано себе почуває, закрилася в спальні і не відкривала чоловікові, як він не вмовляв. Він казав, що все буде добре, що вона не відчує браку грошей, що він домовиться з начальником і гроші отримуватиме в конверті.

Віра лежала на ліжку, а в голові звучав голос чоловіка про дитину. Як він погано говорив про свою рідну дитину. Саме ці фрази визначила подальше життя Віри.

Вранці, коли чоловік пішов на роботу, Віра зібрала речі та поїхала до мами. Подала на розлучення, чоловік одразу погодився. А Віра переживала, що доведеться боротися за розлучення.

Коли народила дитину, не стала подавати на аліменти, щоб колишній чоловік не влаштував такої ж реакції.

За кілька років приїхала в гості колишня свекруха, нібито відвідати онука. Насправді до онука особливого інтересу не виявляла, більше розповідала про те, що син її зійшовся з тією жінкою і про те, яка славна у них дитина. Живуть добре.

Віра, прощаючись з колишньою свекрухою, побажала колишньому чоловікові великого сімейного щастя.

– Погана ти, Віро, – відповіла колишня свекруха. – А я хотіла вас помирити, хоч би заради дитини. Не можна ж, щоб дитина росла без батька.

КІНЕЦЬ.